“Дівчата не хочуть втрачати, тому подають набої”: Приходько записала дует з парамедиком Дар’єю Зубенко (відео)

Відома співачка, волонтер, заслужена артистка України Анастасія Приходько записала дует з воїном АТО, військовим парамедиком Дар’єю Зубенко.
Читати далі


20 цікавих фотографій з минулого, які доведуть, що колір неважливий

Магія чорно-білих фото.

Про те, що чорно-білі знімки володіють особливо магічною силою, відомо давно й визнано чи не всіма. Вони часто здаються нам глибшими та сильнішими. Ніщо нас не відволікає від предмета уваги: ні колір, ні яскравість. Всього в міру й потрохи. І, головне, відразу ж впадає в очі.
Читати далі


Приїжджає телебачення з Києва в Карпати знімати репортаж про бойка-довгожителя…

Приїжджає телебачення з Києва в Карпати знімати репортаж про бойка-довгожителя. Знайшли 110-літнього діда. Питаються в нього, яка найяскравіша подія була в його житті? Дід і каже:
– Памнітаю, літ вісімдесєт назад загубилася в горах кумова жінка. Взєли 20 плєшок горівки. Пішли шукати. Під ранї знайшли-с’мо кумову жінку,.. випили всю горівку, вийопали всі разом кумову жінку…
– Ні-ні, ну таке ми в ефір не пустимо. Може, ще що-небудь згадаєте?
Дід знову:
– Памнітаю, літ сімдесєт назад загубилася в горах кумова корова. Взєли 20 плєшок горівки. Пішли шукати. Під ранї знайшли-с’мо кумову корову,.. випили всю горівку, вийопали всі разом кумову корову…
Репортер розгублено:
– Ні, це щось неможливе з тим старим! А давайте, давайте Ви нам розкажете щось найстрашніше, що з вами сталося протягом Вашого довгого життя. Можете щось таке пригадати?..
– Ая, та чом нє. Памнітаю, як їдного разу я загубився в горах…

Оповів: Любомир Коваль


Зовнішність найвідоміших українських гетьманів тепер відтворено в деталях

Київська художниця Наталя Павлусенко малює реалістичні портрети українських гетьманів. Образи найзнаковіших історичних персонажів жінка відтворює за допомогою старих зображень і літературних описів.
Читати далі


10 типів людей, не створених для нормальних стосунків

Існує кілька типів людей, з якими дуже важко створити повноцінні, здорові стосунки. Ми розповімо про тих, з ким стосунки приречені до невдачі практично завжди.
Читати далі


Село високо в Карпатах, десь в околицях Жиб’є, нині – Верховина…

Село високо в Карпатах, десь в околицях Жиб’є, нині – Верховина. Молодий гуцул збирається на море в Болгарію. Тато його наставляють:
– Ти ж, синку, там вважєй, будь обережним. Дівчєта теперка знаєш які гулящі, хороби розмаїті мають. Не дай Бог підчепиш яку-небудь заразу! Приїдеш додому – заразиш жінку, вона – мене, я – маму. А ти ж нашу маму знаєш – всі гуцули вимруть!!!

Оповів: Любомир Коваль


Прийшов ветеринар до лікаря, сів і мовчить…

Прийшов ветеринар до лікаря, сів і мовчить.
– Чого ж ви мовчите ? Розповідайте, що вас турбує.
– Теж мені, професіонал знайшовся! Легко лікувати, як я розповім, де і що мене болить. А ти попробуй визначити так, як я. Корови говорити не можуть!
Лікар мовчки поміряв йому температуру, потер за вуха, потер ніс, відкрив рота, посмикав за язик, пом’яв живіт.
– Сестро, записуйте: сьогодні ввечері вколоти два мл ціанокоболаміну, завтра зранку ще два мл ціанокоболаміну, якщо до вечора температура не спаде – дорізати.

Оповіла: Леся Яворська


Серед Карпатських гір жили і не бідували собі два села…

Серед Карпатських гір жили і не бідували собі два села. В одному проживали бойки, в другому – лемки. І от одного разу до лемків, переборовши страх і зневагу, прийшов бойко. З пропозицією, що він купить трохи овець по 1 ринському злотому за штуку. Лемки забули про давню неприязнь до бойків, бо гроші то є гроші. Продали бойкови шось зо 5 овець…
Приїхав бойко за тиждень. І сказав, що купить ще 5 овець, але вже по 2 ринських злотих за вівцю…
За третім разом купив ще 5 овець вже по 3 злотих ринських. А вже востатних овець, то забрав по 5-ть злотих ринських за штуку (колись, ще коли був маленьким, дідо мені вповідали таке, що коня можна було виторгувати за 5 злотих ринських). Після чого сказав, що через тиждень купить по 6 злотих ринських за вівцю ще стільки, скільки лемки зможуть назбирати у своєму селі і по околиці. І поїхав собі, залишивши замість себе помічника. А помічник той зібрав лемків докупи і вповів їм так:
– А нумо, легіні, разом з вами на тому файно заробимо. Я віддаю вам всіх овець і баранів, що ми у вас вкупили по 5 злотих ринських за вівцю, а ви продасьте їх тому газді по 6-ть. Бо не маю коли на нього чекати – мушу доньку заміж віддавати. А я буду мати гешефт на тому, шо ми бойко заплатить.
Лемки ся втішили, забрали назад свої вівці, віддали за них всі гроші, що заробили і ще раз так. Нє, не шкодували, бо ж мали файно на тому заробити. А помічник поїхав собі гет…….
Більше в тому селі ані того бойка, ані його помічника ніхто не видів…

Оповів: Любомир Коваль


Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси…

Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси, адже тут живе її дочка і внуки. А коли приїде наступного разу, вона не знала. Поруч йшла дочка і тримала її попід руку. Їй теж було невесело. Маленький внучок міцно притискався до бабусиної ноги. Він теж не хотів, щоб вона їхала. А навколо всієї цієї компанії з важкими сумками стрибав радісний зять.

Оповіла: Леся Яворська