Гра у преферанс затягнулася до ранку. Невиспана дружина виходить зі спальні…

Гра у преферанс затягнулася до ранку.
Невиспана дружина виходить зі спальні у вітальню, а там картярі разом з її чоловіком ще досі грають. Жінка сердито до чоловіка:
– Та коли ж вже нарешті закінчаться ці ігри у нашому домі?!
– Вибач, люба, не знаю, що тобі й сказати. Але цей дім вже не наш…


Жінка викликала столяра: – Що трапилося?..

Жінка викликала столяра.
– Що трапилося?
– Як тільки вулицею проїжджає трамвай, шафа тріщить і розсипається. Зробіть щось із цим, бо мої нерви вже не витримують.
– Що ж, подивимося ізсередини….
Столяр знімає взуття і залазить у шафу. У цю хвилину заходить чоловік.
– Що Ви тут робите? – запитує він столяра.
– Ви не повірите, але я чекаю трамвая..


Чоловік потрапив до в’язниці. Понудився трохи та й каже співкамерникам…

Чоловік потрапив до в’язниці. Понудився трохи та й каже співкамерникам:
– Нудно тут у вас… От мене до в’язниці проводжали дві дівулі – одна ось з такими цицьками, а друга – ось із такою задницею…
Ув’язнені уважно слухали, тут піднімається один із них – неголений здоровань і каже:
– Не показуй на собі – погана прикмета!


Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…

Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…А офіціантки все нема та й нема. Кличе він власника ресторану і просить його:
– Ось Вам гроші, купіть будь ласка, квіти для вашої офіціантки.
Власник розплився у задоволеній усмішці:
– Так, звісно! Вона Вам так сподобалася?
– Та ні, по-моєму, вона померла.


Дівчина прийшла до лікаря на прийом. Він запропонував їй роздягнутися…

Дівчина прийшла до лікаря на прийом. Він запропонував їй роздягнутися, і вона, роздягнувшись за ширмою, вийшла, прикриваючи руками все, що можна прикрити. Лікар глянув на неї і каже:
– Не хвилюйтеся, я – професійний лікар і сприймаю Вас лише як пацієнтку. Саме тому мене зовсім не турбує Ваше тепле, пишне, розкішне, солодке тіло…


Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…

Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…
Жінка одягає розкішне плаття, підходить до чоловіка, просить, щоби він защіпнув їй замок-блискавку на спині і повертається до нього спиною…
Чоловік защіпає, секунду-другу щось думає, тоді розщіпає, знімає сукню разом з трусиками і тими всіма прибамбасами і несе її до ліжка…
– Коханий, в чому справа? – жінка заметушилася. – У нас немає часу, ми можемо ся спізнити до Оперного театру…
– Знаєш що, люба? Оперний театр ві Львові стоїть вже більше сотні років. І ще стільки ж простоїть! Чого не скажеш про твого покірного слугу. У нього це вже справа випадку!

Оповів: Любомир Коваль


Жили-були на світі білому четверо. Їх звали: Кожний, Хтось, Будь-хто і Ніхто…

Жили-були на світі білому четверо. Їх звали: Кожний, Хтось, Будь-хто і Ніхто…
Коли треба було щось зробити, Кожний був переконаний, що Хтось цим займеться…
Будь-хто міг би це зробити, але Ніхто для цього навіть пальцем не поворушив…
Хтось обурювався, страшно тупав ногами і сварився кудись пальчиком, тому що це був обов’язок Кожного…
А Кожний вважав, що Будь-хто з цим справиться, але Ніхто так і не зрозумів, що Кожний просто так не буде цим займатися…
Зрештою Кожний почав кричати, що винен Будь-хто, оскільки Ніхто не виконав того, що міг би Хтось зробити…

Оповів: Любомир Коваль


Три генерали, мотострілецьких військ, військово-морського флоту і гірський стрілець…

Три генерали, мотострілецьких військ, військово-морського флоту і гірський стрілець, сиділи якось і обговорювали, чиї бійці самі відважні…
Генерал мотострілецьких військ наказав солдату встати перед танком, котрий на нього насувався, і, не сходити з місця. Солдат віддав честь,.. до останнього стояв,.. потім якимось дивом зарився в землю. Танк проїхав, солдат виліз з-під землі,.. встав, обтрусився і козирнув…
– Тааак, – погодилися обидва інших генерали, – це було відважно, але нічого особливого…
Морський генерал, не бажаючи відставати, тут же наказав своєму мічману піймати якоря, який летів і крутився. Мічман віддав честь,.. до останнього стояв,.. піймав,.. потім пішов з якорем під воду… Виліз з-під води,.. встав, виплюнув воду і козирнув…
– Тааак, – погодилися обидва інших генерали, – і це було відважно. Але таке кожний другий мічман української армії потрафить зробити…
Тепер вже генерал воєнних альпіністів пальцем поманив до себе бійця. І наказав тому піднятися без страхування по торцевій стіні дев’ятиповерхового будинку та зістрибнути звідси на землю…
– Куди саме зістрибнути, – уточнив солдат, – просто сюди, на асфальт?
Генерал великодушно кивнув головою в знак згоди…
Гірський стрілець віддав честь і сказав:
– Товаришу генерал! Та пішов ти до сраки, мудило!..
І обидва других генерали аж вигукнули:
– А от це було справді відважно!..

Оповів: Любомир Коваль


Зустрічаються два кума: – Куме, щось Ви якось дивно виглядаєте. А шо то у Вас на голові?..

Зустрічаються два кума:
– Куме, щось Ви якось дивно виглядаєте. А шо то у Вас на голові?
– Та то мені дуже поважний чоловік порадив щоб я в цирюльню сходив, до дуже відомого перукаря. Та я і пішов, попросив, щоб “під горщик” підстриг… А що Вам, куме, не подобається?
– Ну, куме, Ви ще раз сходіть, нехай ручку зістриже.


На дев’ятому місяців вагітності попросила чоловіка нафарбувати нігті на ногах…

На дев’ятому місяців вагітності попросила чоловіка нафарбувати нігті на ногах. Зразу почав бурчати, віднікуватися, мовляв, що це зовсім не чоловіча справа.
Я образилася – пішла митися у ванну. Виходжу, ти ба: він сидить, нігті на ногах фарбує і бубонить:
– І що вам вагітним тільки в голову не спаде!

Оповіла: Леся Яворська