Музична школа.
За дверима аудиторії ледь чути вкрадливий голос викладача:
– Отже, дорогенька моя дівчинонько, разсуваємо ніженьки,.. та-ааак,.. не встидаємося,.. розсуваємо ширше… Та-ааак, добре. Тепер беремо інструмент в руки, сміливіше, він не кусається,.. трохи ніжніше,.. так добре. І акуратно вставляєте його межи ноги… Що значить “нашо”? Бо я так Вам сказов! Та-ааак, а теперка плавно ним водимо: туди-сюди, туди-сюди… О-ооо,.. як божественно Вам це вдається… І розслабтеся – гра на віолончелі не терпить жодного напруження…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини