Про ювіляра і незадоволену жінку

На свій 60-ти річний ювілей, тато-ювіляр всім дякує, що так його гарно вшанували,.. стільки всього набажали (з такими побажаннями тільки життя і починати),.. та й надарували всього цілу купу…
Аж просльозився тато…
А на завершення каже до дітей і внуків:
– Із самого першого мого Дня народження, мої батьки, певно що для того, аби я більший виріс, смикали мене за вуха. І тепер видите: мені 60-ть, я маю метр вісімдесят зросту. І я безмежно щасливий і вдячний своїм батькам…
– Віват ювіляру! – завершила спіч його дружина. Підійшла до нього, встала навшпиньки і пристрасно поцілувала чоловіка…
А про себе подумала: «Ліпше би тебе трохи за твого пісюна посмикали»…

Оповів: Любомир Коваль

Comments

comments