Про бабцю в суді

В суді в маленькому містечку на півдні США прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю – і починає допит:
– Місіс Джонс, ви мене знаєте ?
– Ну, звичайно, я знаю вас, містер Вільямс. Я знала вас ще маленьким хлопчиком і, чесно кажучи, ви мене дуже розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми та говорите гидоту за їх спинами. Ви думаєте, що велика людина, бо у вас бракує мізків, щоб зрозуміти, що ви – всього лише дрібний бюрократ.
Прокурор в шоці. Не знаючи, що робити далі, він вказує в інший кінець кімнати і питає:
– Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?
– Ну, звичайно, я знаю. Я знаю містера Бредлі теж змалку. Він ледачий, нетерпимий і у нього проблеми з алкоголем. Він не може побудувати нормальні відносини ні з ким, а його адвокатська контора — одна з найгірших в нашому штаті. Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них — ваша дружина. Так, я знаю його.
Адвокат ні живий, ні мертвий…
Суддя просить обох юристів підійти до нього і тихо каже:
– Якщо хто-небудь з вас, ідіотів, запитає її, чи знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець!!!

Оповіла: Леся Яворська


Ранок. У квартирі лунає телефонний дзвінок. Чоловік злазить з ліжка…

Ранок. У квартирі лунає телефонний дзвінок. Чоловік злазить з ліжка, вдягає капці і шургає ними в напрямку телефону.
– Слухаю, – каже чоловік.
– Дай Боже, пане. Це телефонує Ваш адвокат.
– Так-так, уважно Вас слухаю, – відповідає чоловік.
– Не хотілось би Вас засмучувати до неділі, але справа в тім, що сьогодні вночі померла Ваша теща…
– Овва, – каже чоловік.
– Що в такім випадку я би мав замовити: кремацію, поховання чи бальзамування? – запитує адвокат.
– Замовляйте все – про всяк випадок. Я не хочу ризикувати!


Чоловік приходить в адвокатську контору “Фельдман, Лібман і Петренко”…

Чоловік приходить в адвокатську контору “Фельдман, Лібман і Петренко” і каже:
– Я хочу, щоб ваша компанія представляла в суді мою справу, але в мене є одна умова.
– Яка саме? – запитує секретар.
– Я волію, щоб цю справу вів саме Петренко.
– Але чому саме він? – дивується секретар.
– Тому що я довіряю діловій хватці людини, яка зуміла влізти в таку компанію.