Стиль водіння і характер людини (тест)

Щоб визначити характер людини, ми часто звертаємо увагу на її зовнішній вигляд, звички, жести, манеру розмови, читаємо гороскоп тощо. Але якщо людина хоч іноді сідає за кермо, то про її життєву позицію розповість стиль водіння.
Читати далі


Анекдот: В автобус “Калуш-Львів”…

В автобус “Калуш-Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія:
– “Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа…”
Водій: – “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!”
Бабуся: – “Лиш би с те не забули…”
Водій: – “Та не забуду, бабцю, сідайте, все буде добре!”

Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в … Стрий! І тут бабуся, невпевнено так:

– “Шоферунцю, то вже є Моршин?”
Німа сцена. Водій і всі пасажири, які чули попередню розмову, присоромлено згадують, що під час зупинки в Моршині ніхто вголос не сказав слово “Моршин”. Німа сцена затягувалась… і тут водій, піднявши очі догори, почухавши чуба, глянувши на годинник і щось собі тихо промовивши, закрив двері, розвернув автобуса і попрямував назад, в Моршин. Дорога не така уже й далека, кілометрів 10, проте, якщо в якійсь інший ситуації це б викликало гнівний спротив пасажирів, тепер ніхто не заперечував, усі відчували певну винуватість перед бабусею. Приїхавши в Моршин і відкривши двері, водій, якось навіть так святково, промовив:
– “Все бабцю, то є Моршин, виходьте!”
Бабуся: – “Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!”

Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті…

А бабуся продовжує: – “Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені,” – і почавши копирсатися у своїх пакунках, – “Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу… То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип’ю. Дай вам здоров’я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій”.
Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять…

АВТОР: Олег Романів


Анекдот: Сидячи на задньому сидінні таксі, монахиня зауважила…

Сидячи на задньому сидінні таксі, монахиня зауважила, що водій поглядає на неї.
– Не хочу вас образити, сказав він, – але я завжди мріяв поцілувати монахиню.
– Та добре. – Відповідала вона. – Але тільки, якщо Ви – католик і не одружений.

Водій сказав, що так воно і є, і тоді черниця поцілувала його в губи довгим і пристрасним поцілунком. Чоловік прийшов в екстаз, але потім заплакав.

– У чому справа? – Запитала монахиня.
– Вибачте мене сестро, але я згрішив. Я збрехав Вам: я – одружений, і я – єврей.
Черниця відповіла:
– Нічого страшного. Мене звуть Валєра, і я їду на маскарад.


Анекдот: Керівник знайомиться з новим водієм…

Керівник знайомиться з новим водієм:
– Скажіть мені ваше прізвище?
– Мене звати Олексій.
– Мене цікавить ваше прізвище, тому, що я звик звертатися до водія по прізвищу!

– Я думаю, що вам буде не зручно називати мене по прізвищу.

– Мене не цікавить, що ти думаєш!
– Моє прізвище “Коханий”.
– Олексію, поїхали…


В кінотеатрі білетерша – подружжю…

В кінотеатрі білетерша – подружжю:
– Чи ви не бажаєте придбати програмку?
– Та ні, дякуємо.
– Ну тоді візьміть шоколадку. Вам яку, з начинкою чи без?
– Ні, дякуємо.
– Але напевно вам сподобаються льодяники. Ось фруктові, а от м’ятні?
– Ні, ні, дякуємо. Нам не потрібно.
Білетерша вслід подружжю:
– А вбивця у цьому фільмі – водій!