МВС хоче скоротити термін дії водійських прав до двох років

Перші водійські права МВС хоче видавати на 2 роки. Про це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив в ході засідання Кабміну.
Читати далі


Стоять на українсько-польському кордоні українські автолюбителі…

Стоять на українсько-польському кордоні українські автолюбителі. Затор розтягнувся на кілометри два.
Поляки повільно, з небажанням пропускають машини, і один українець, не витримуючи, підходить до польського митника і каже йому:
– Прошу пана, чи пан знає коли німці на Польщу напали?
– Так у 1939 році.
– А чи пан знає коли німці на СРСР напали?
– Так у 1941 році.
– А чи пан знає де, що вони цих 2 роки робили?
– Ні, не знаю!
– А вони на польській митниці оформлялися!


Було то ще в часи, коли даїшники були. Стоїть даїшник – з самого ранку злий…

Було то ще в часи, коли даїшники були. Стоїть даїшник – з самого ранку злий. З дружиною посварився, донька вчора знову двійку принесла зі школи, мороз на вулиці…
Дивиться – мчить на величезній швидкості Мерседес. Зупиняє даїшник машину, відразу починає кричати на водія:
— Ах ти ж, гонщику! Чому швидкісного режиму не дотримуєшся, летиш по зустрічній? Що, правила не для тебе придумали?! Документи сюди, швидко!
Зблідлий водій дає йому документи, даішник їх відразу ж рве, кидає йому в салон, плює йому в обличчя і з криком: “Марш за мною швидко!” йде до патрульного автомобіля.
Потім поліцейський озирається, дивиться на номерні знаки Мерседеса і з жахом бачить серію “ВР”.
Тут же розвертається, підходить до водія і починає виправдовуватися:
— Пробачте, сам не знаю, що на мене найшло… З самого ранку день не вдався, а за права не переживайте, я вам нові зроблю!
Водій, каже витираючи піт з чола:
— Хрін з ними, з правами! Мене ледь інфаркт не вхопив! Я ж подумав, що влада змінилася!


Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик…

Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик.
До них виходить Святий Петро і каже:
– Ти, водію, проходь, а ти, отче, почекай трохи.
Священик обурюється:
– Як то так? Я все життя церкві присвятив, а він іде перший!
– Ну і що? У тебе в церкві всі спали, а у нього в маршрутці всі молилися!


Поліцейський зупиняє водія, який порушив правила…

Поліцейський зупиняє водія, який порушив правила. Усе за процедурою – представляється, просить показати документи і врешті каже водієві:
– Ви порушили правила.
Водій червоніє, зеленіє, ну ніяк не хоче платити штраф. Благальним тоном звертається до полісмена:
– Винен. Може, пробачите? У мене сьогодні день нарождення.
– Вітаю і, звісно ж, пробачаю. Але так хочеться випити за ваше здоров’я сьогодні ввечері!..


Стиль водіння і характер людини (тест)

Щоб визначити характер людини, ми часто звертаємо увагу на її зовнішній вигляд, звички, жести, манеру розмови, читаємо гороскоп тощо. Але якщо людина хоч іноді сідає за кермо, то про її життєву позицію розповість стиль водіння.
Читати далі


Анекдот: В автобус “Калуш-Львів”…

В автобус “Калуш-Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія:
– “Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа…”
Водій: – “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!”
Бабуся: – “Лиш би с те не забули…”
Водій: – “Та не забуду, бабцю, сідайте, все буде добре!”

Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в … Стрий! І тут бабуся, невпевнено так:

– “Шоферунцю, то вже є Моршин?”
Німа сцена. Водій і всі пасажири, які чули попередню розмову, присоромлено згадують, що під час зупинки в Моршині ніхто вголос не сказав слово “Моршин”. Німа сцена затягувалась… і тут водій, піднявши очі догори, почухавши чуба, глянувши на годинник і щось собі тихо промовивши, закрив двері, розвернув автобуса і попрямував назад, в Моршин. Дорога не така уже й далека, кілометрів 10, проте, якщо в якійсь інший ситуації це б викликало гнівний спротив пасажирів, тепер ніхто не заперечував, усі відчували певну винуватість перед бабусею. Приїхавши в Моршин і відкривши двері, водій, якось навіть так святково, промовив:
– “Все бабцю, то є Моршин, виходьте!”
Бабуся: – “Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!”

Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті…

А бабуся продовжує: – “Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені,” – і почавши копирсатися у своїх пакунках, – “Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу… То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип’ю. Дай вам здоров’я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій”.
Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять…

АВТОР: Олег Романів


Сидячи на задньому сидінні таксі, монахиня зауважила, що водій поглядає на неї…

Сидячи на задньому сидінні таксі, монахиня зауважила, що водій поглядає на неї.
– Не хочу вас образити, сказав він, – але я завжди мріяв поцілувати монахиню.
– Та добре. – Відповідала вона. – Але тільки, якщо Ви – католик і не одружений.

Водій сказав, що так воно і є, і тоді черниця поцілувала його в губи довгим і пристрасним поцілунком. Чоловік прийшов в екстаз, але потім заплакав.

– У чому справа? – Запитала монахиня.
– Вибачте мене сестро, але я згрішив. Я збрехав Вам: я – одружений, і я – єврей.
Черниця відповіла:
– Нічого страшного. Мене звуть Валєра, і я їду на маскарад.