Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку…

Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку (то був обід) без закуски і тихенько плаче. Заходить кум:
– Куме! В обід та без мене? Та що ся стало?
– Ой, куме, не повірите. Оце жінка попросила в Божу неділю зрання, бо йде до церкви, подоїти корову! Ну думаю, перший раз, але що то мені!
Ледвем здоїв літру молока. Вона, зволоч, брикнула лівов ногов та перевернула видро.
Беру кусень шнурка та прив’язую ногу до слупа. Дою. А вона, зараза, вдарила правов! Ще найшов кусень дроту, прив’язав до другого слупа. Дою по третому разу. Вже майже зцідив три літри! А вона хвостом!… Ні шнурка, ні дроту, знімаю ремінь. Прив’язую до верха хвіст. І ви, куме, не повірите… Падають штани… А ззаду заходить жінка!


Анекдот: Околиця Львова, ранок, перехрестя, стоїть ДАІшник на дорозі…

Околиця Львова, ранок, перехрестя, стоїть ДАІшник на дорозі. Їде модна така машина, дай думає спиню. Спиняє.
– Доброго ранку!
– Доброго!
– Ваші документи, будь-ласка.
– Будь ласка!

– Вийдіть з машини.

– Із задоволенням! Виходить здоровенний вуйко в вишиванці, все при ньому, посміхається собі у вуса.
– Бучу у вас гарний настрій?
– А чого ж йому бути поганим.
– Відкрийте багажник.

– Прошу…

Відкриває, а там труп в мішку, порубаний на дрібні шматки, кров, м’ясо i все таке…
– Шо, – каже, – москаль?
– Еге ж…
– Яке прикре самогубство…


Про нові здібності

Сидить чоловік біля хворої, при смерті, дружини.
– Може ти потребуєш чогось, кохана?, – питає чоловік співчутливим голосом.
– Мені хотілося б…, – несміло відповідає та, – щоб ти ще раз покохався зі мною…
– Ой, ти така ослаблена, але якщо так дуже хочеш…
Покохався чоловік з дружиною, та й заснув зморений. Прокидається за певен час, а дружина, мов нічого не бувало, здоровісінька, баняками на кухні гримотить. Чоловік вражений:
– Кохана, що трапилось?! Ти ж була така хвора!
– А це допомогло те, що ми так солодко з тобою покохались!, – відповідає, вона сповнена щастям.
Чоловік присів та й посумнішав неабияк.
– Що сталось, коханий? Ти не тішишся, що я одужала?
– Не в тому справа, – скрушно відповіда чоловік, – коли б це знаття, що я посідаю такі здібності, то може і бабцю Зосю вирятував, і вуйка Стефка…