Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати…

Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати.
Ще кілька хат за тим зацікавлено спостерігають. Деякі повідкривали двері і зацікавлено чекають, чим все скінчиться.
Гонорова роденівська пані аж задихається від обурення біля ліфта:
– Як ваш син міг запропонувати таке моїй красуні-донечці-четвертокласниці? Вона ходе на англійску, займається балєтом, співає у двох церковних хорах і відвідує курси вишивки.
Друга пані з суворим виглядом обличчя звертається до хлопчини років 9-10:
– Що ти, нендзо, сказав донечці пані Анєльки?
– Давай попробуємо, як коти, – пробулькав хлопчина.
– Як ти смів? – обурюється пані з роденівськими габаритами, ховаючи руки в шляфрик, показуючи, що її того всього стане.
– Я не винен, – заплакано форкає носом малий. – Ми сиділи з Олесею на лавочці. Я побачив, що на даху сусідньої камениці цюлюються коти і кажу до Олесі “давай попробуємо, як коти”. Але, коли я хвилююся, то починаю заїкатися. Я почав заїкатися і поки договорив, поки вона повернула голову – ситуація на даху різко змінилася.

Оповів: Олег Ущенко


Батько дівчини, вислухавши про наміри молодого чоловіка одружитися, каже…

Батько дівчини, вислухавши про наміри молодого чоловіка одружитися, каже:
– Отже, молодий чоловіче, ви вирішили одружитися з моєю дочкою?
– Так! Я надіюся, що ви не проти.
– Я не проти! Але, чи ви зможете утримувати сім’ю?
– Думаю, що зможу!
– Ви дуже добре подумайте, адже наша сім’я – це вісім осіб!

Оповіла: Леся Яворська


Телефонує жінка із відпустки чоловікові: – Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою!..

Телефонує жінка із відпустки чоловікові:
– Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою! Як там наша маленька?
– Та нічого так, все в порядку. Грається з дітьми, на велосипеді їздить…
– А як там моя киця?
– Здохла! Щось з’їла,.. може, де яку хору мишу,.. з’їла і здохла.
– Господи Боже! Який жах! Як же я тепер без неї? А ти теж такий грубий і неотесаний! Не міг спершу мені сказати, що моя киця полізла на дах. А тоді ще там що-небудь про погану погоду, а вже аж потім, що вона впала, розбилася і загинула?
– …….
– А як там моя мама?
– Та теж щось з’їла і в погану погоду полізла на дах…

Оповів: Любомир Коваль


Тато попросив у дочки-студентки газету…

Тато попросив у дочки-студентки газету…
Дочка-студентка подивилася зверху вниз на сивого тата (вони в такому віці майже всі так дивляться, і це є нормально) і сказала:
– Тату, на вулиці ХХІ-ше століття! Та візьми мій IPаd…
Ну що ж, IPаd так IPаd…
Коротше кажучи, та дурна муха так і не зрозуміла, що її вбило…

Оповів: Любомир Коваль


Пішов тато вкладати маленьку донечку спати. За якийсь час із дитячої виходить дочка…

Пішов тато вкладати маленьку донечку спати. За якийсь час із дитячої виходить дочка і пошепки говорить до мами:
– Всьо, мамо! Тато – капєц…
– Як – всьо?.. Який капєц? – аж обімліла мама. А в голові відразу пронеслося: вихідні… друзі пороз’їжджалися – хто по селах, хто по горах… хто допоможе замовити катафалк?.. а священика?.. де взяти гроші на поминки?.. а місце на цвинтарі?.. та й відразу для себе збоку залишити місце, а то потім, не дай Бог, як похоронять в різних кінцях цвинтаря, то шо я буду там сама робила?..
– Та всьо, тато з кінцями! – вихопила маму з невеселих роздумів донечка. – Тато заснув…

Оповів: Любомир Коваль


У купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок…

В купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок. Лягаючи спати, він запитує:
– Ви чи не скажете, котра година
Рабин, не кажучи ні слова, повертається до стінки і засинає.
Вранці поїзд під’їжджає до Харкова. Обидва пасажири готуються до виходу. Рабин дивиться на годинник і каже:
– Юначе, Ви запитували, котра година? Так ось, зараз половина дев’ятої.
– Але чому Ви вчора промовчали?
– Бачите, якщо би я Вам відповів, Ви би запитали, куди я їду.
Я би відповів, що до Харкова. Ви б сказали, що також їдете в Харків. І що Вам ніде переночувати. Я як добрий чоловік запросив би Вас до себе додому. А у мене доня на виданні. Ви би її, швидше за все, спокусили і Вам би довелося з нею одружитися…
– Ну і що ж з того?
– Так ось я і подумав: навіщо мені зять без годинника?

Оповіла: Леся Яворська


Дама, яка мала дочку не зовсім твердих етичних засад…

Дама, яка мала дочку не зовсім твердих етичних засад, одного разу вирішила сама вплинути на чергового залицяльника:
– Юначе, вам що,  не подобається моя дочка ?
– Подобається, але я би хотів взяти за дружину дівчину невинну і серйозну.
– Але моя Лілі якраз така і є. Знаєте, вона проводить усі свої вечори одна і поряд з нею є тільки її папуга. Ходімо і переконаєтеся самі.
І вона повела юнака в кімнату до своєї дочки. Там на перекладині гордо сидів красивий папуга. Побачивши молодого чоловіка, він вимовив:
– Вітаю, моє сонечко! Тільки, будь ласка, тихіше, адже поруч маман…

Оповіла: Леся Яворська


Пройшов медовий місяць після весілля. Молода жінка телефонує до мами вся в сльозах…

Пройшов медовий місяць після весілля. Молода жінка телефонує до мами вся в сльозах:
– Мамо! Я просто не знаю що робити! В нас тут така сімейна сцена сталася – просто жах!
– Спокійно, донечко, спокійно! Заспокійся і не вар’юй! В кожній сім’ї час-від-часу виникають перші суперечки,.. конфлікти,.. сварки…
– Та я це все, мамо, розумію. А з трупом що робити?!

Оповів: Любомир Коваль


Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою. Мама каже доньці…

Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою.
Мама каже доньці:
– Я тобі казала що всі хлопці однакові?
Донька понуривши голову:
– Казали…
– Я тобі казала, що їм всім одного треба?
– Казали…
– Я тобі казала впиратися? Ти впиралася?
– Та впиралася я…
– Та як же ти впиралася?!
– Та як-як? Головою в хату…