Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати…

Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати.
Ще кілька хат за тим зацікавлено спостерігають. Деякі повідкривали двері і зацікавлено чекають, чим все скінчиться.
Гонорова роденівська пані аж задихається від обурення біля ліфта:
– Як ваш син міг запропонувати таке моїй красуні-донечці-четвертокласниці? Вона ходе на англійску, займається балєтом, співає у двох церковних хорах і відвідує курси вишивки.
Друга пані з суворим виглядом обличчя звертається до хлопчини років 9-10:
– Що ти, нендзо, сказав донечці пані Анєльки?
– Давай попробуємо, як коти, – пробулькав хлопчина.
– Як ти смів? – обурюється пані з роденівськими габаритами, ховаючи руки в шляфрик, показуючи, що її того всього стане.
– Я не винен, – заплакано форкає носом малий. – Ми сиділи з Олесею на лавочці. Я побачив, що на даху сусідньої камениці цюлюються коти і кажу до Олесі “давай попробуємо, як коти”. Але, коли я хвилююся, то починаю заїкатися. Я почав заїкатися і поки договорив, поки вона повернула голову – ситуація на даху різко змінилася.

Оповів: Олег Ущенко


10 речей, які ніколи не можна робити за дітей

Іноді прагнення батьків підстелити соломки своєму чаду переходить всі межі. Ми, дорослі, не можемо прожити життя за дітей. Наша справа — допомагати їм рости і набиратися досвіду. І тут важливо не перегнути палицю.
Читати далі


Новорічне свято в дитячому садочку (ше в совєцкі часи)…

Новорічне свято в дитячому садочку (ше в совєцкі часи) 2 січня.
Діти у святкових костюмчиках стали в коло – усі з нетерпінням очікують найголовніших гостей свята – Діда Мороза і Снігуроньку. Вихователька закликає дітей покликати їх. Діти кличуть-кличуть, нарешті ті виходять. Дід Мороз із синім носом іде, ледь похитуючись. Снігурка теж ще весела від новорчіних святкувань, від обох віє ароматом усього випитого напередодні. Тут Снігурка підходить до ялинки, сідає під неї – з твердим наміром справити малу нужду. Шокована вихователька кидається до неї:
– Ви що робите?!
– Ви шо, не бачите – я ТАНУ!


Зустрілися два куми: – Куме, бачив вчора, що у Вашій хаті допізна світилося…

Зустрілися два куми:
– Куме, бачив вчора, що у Вашій хаті допізна світилося. Що робилисьте?
– Та це ми з жінкою при світлі кохалися. Тепер вся Європа так робить. І ви спробуйте!
На наступний день зустрілися знову:
– Ну що, куме, спробували? Бачив, що і у вас вчора довго світилося…
– Ой, куме, як було добре… Все видно, все зручно. А дітям яка забава!

Оповів: Любомир Коваль


Дуже пізній недільний ранок, ближче до обіду…

Дуже пізній недільний ранок, ближче до обіду…
Прокидається чоловік з дикого перепою, ледве продирає очі, сповзає з ліжка, хитаючись, йде до ванної кімнати. Відкриває кран, жадібно п’є воду – так, наче востаннє у житті. Напився і кричить:
– Жінко, вставай швидше! Дітей буди! Всі вставайте! Попробуйте, яка ж водичка смачненька!

Оповів: Любомир Коваль


Директор компанії проводить співбесіду з претендентками на посаду секретарки…

Директор компанії проводить співбесіду з претендентками на посаду секретарки.
Заходить молода, довгонога і грудаста блондинка з відвертим декольте у короткій спідничці. Директору аж дух перехопило.
– Четверо дітей, – шепоче йому на вухо начальник відділу кадрів.
– Та не може бути! Як – у такої молодої і вже четверо дітей?
– Не в неї – у вас!


10 ілюстрацій про те, як змінилися сучасні діти

Напевно, ми — останнє покоління людей, яке згадає повноцінне дитинство без інтернету і мобільників. У сучасних дітей зовсім інші заняття, думки і цінності. І вони в цьому не винні.
Читати далі


На уроці зоології, в одному селі на Покутті…

На уроці зоології, в одному селі на Покутті, вчителька попереджала дітей, що ніколи не треба цілувати тваринок, бо можна заразитися і захворіти.
– А може навіть статися найжахливіше… – додала пані вчителька, трагічно закотивши оченятка. І після коротенької паузи запитала: “Чи може мені хто-небудь навести приклад чогось подібного?”
Піднімає рученьку маленький Ївась…
– Моя цьотешна вуйна часто цілувала свого маленького песика…
– І що, що сталося?
– Він здох!

Оповів: Любомир Коваль