Дружина каже чоловікові: – Який дивний цей маляр, бігме!..

Дружина каже чоловікові:
– Який дивний цей маляр, бігме! Мені вибілив кухню за один вечір на раз-два, а у сусідки і за два тижні ніяк не впорається…
– Ну просто твоїй кухні – п’ятдесят, а сусідчиній – двадцять, – відповідає чоловік, не відриваючись від газети.
– Ти про метри? – з подивом перепитує жінка.
– Я про роки.

Оповіла: Леся Яворська


У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…

У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…
На похороні він вів себе мужньо, а от коханець його дружини плакав і голосив про свою втрату, не соромлячись. Чоловік довго спостерігав за ним, а після поховання підходить до нього і співчутливо каже, поплескуючи по плечу:
– Не журися, хлопче, я збираюся женитися знову!


Ранній ранок. Чоловік з жінкою сплять у ліжку…

Ранній ранок. Чоловік з жінкою сплять в ліжку…
Чоловік взагалі-то мав зранку на кілька днів їхати у відрядження, але пізно вночі йому подзвонили і сказали, що поїздка переноситься…
Лунає телефонний дзвінок. Чоловік бере слухавку, мовчки уважно слухає, потім ричить туди, в дірочки:
– Я Вам хто – авіадиспетчер чи що?!. П’ята ранку!.. Дебіл!.. – і кидає слухавку.
Жінка, потягуючись:
– Хто дзвонив?
– Та якийсь придурок, ні доброго ранку, ні насерматери, а відразу питається, чи вільна злітна смуга?..

Оповів: Любомир Коваль


Одна жвава красуня була вкрай роздратована тим, що з деяких пір…

Одна жвава красуня була вкрай роздратована тим, що з деяких пір її почав переслідувати якийсь незнайомець.
Втім, він не робив ніяких конкретних дій. До того ж він виявився досить симпатичним. Зрештою одного разу вона не витримала, обернулася до нього і каже:
– Що це ви постійно за мною ходите ? Якщо ви собі щось дозволите, я покличу свого чоловіка.
– А де ваш чоловік ? – несміливо запитав незнайомець.
– Вчора поїхав на тиждень у відрядження.

Оповіла: Леся Яворська


Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою…

Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою.
І от якимось дивом знайшла жінка чоловікову “заначку”… Відразу кинулася до мужа з питаннями:
– Оба-на!!! А то звідки в тебе так багато грошей?!.
– Що значить – “звідки”?! На подарунок тобі збирав…
– Та-ааак? Справді?!. А чого ж так мало?!.

Оповів: Любомир Коваль


Йде вулицею професор з дружиною. Тут жінка киває якомусь двірнику…

Йде вулицею професор з дружиною. Тут жінка киває якомусь двірнику.
Чоловік глянув скоса та й питає:
– Хто це?
– Та вчилися разом, він кликав мене заміж!
– Ось бачиш, якби ти тоді погодилася, то зараз була б дружиною двірника!
– Любий, якби я тоді погодилася, то зараз професором був би він.

Оповіла: Леся Яворська


У холі пологового будинку – схвильований чоловік…

У холі пологового будинку – схвильований чоловік…
Він то присяде, то нервово ходить туди-сюди. Нарешті медсестра виносить йому новонародженого чорношкірого малюка. Видно, що медсестрі ніяково, у той час як чоловік уважно придивляється до дитини. А тоді він сплескує руками:
– Іншого я від своєї Марусі не чекав! Вічно у неї все пригорає!


Гра у преферанс затягнулася до ранку. Невиспана дружина виходить зі спальні…

Гра у преферанс затягнулася до ранку.
Невиспана дружина виходить зі спальні у вітальню, а там картярі разом з її чоловіком ще досі грають. Жінка сердито до чоловіка:
– Та коли ж вже нарешті закінчаться ці ігри у нашому домі?!
– Вибач, люба, не знаю, що тобі й сказати. Але цей дім вже не наш…


Жінка викликала столяра: – Що трапилося?..

Жінка викликала столяра.
– Що трапилося?
– Як тільки вулицею проїжджає трамвай, шафа тріщить і розсипається. Зробіть щось із цим, бо мої нерви вже не витримують.
– Що ж, подивимося ізсередини….
Столяр знімає взуття і залазить у шафу. У цю хвилину заходить чоловік.
– Що Ви тут робите? – запитує він столяра.
– Ви не повірите, але я чекаю трамвая..


Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…

Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…
Жінка одягає розкішне плаття, підходить до чоловіка, просить, щоби він защіпнув їй замок-блискавку на спині і повертається до нього спиною…
Чоловік защіпає, секунду-другу щось думає, тоді розщіпає, знімає сукню разом з трусиками і тими всіма прибамбасами і несе її до ліжка…
– Коханий, в чому справа? – жінка заметушилася. – У нас немає часу, ми можемо ся спізнити до Оперного театру…
– Знаєш що, люба? Оперний театр ві Львові стоїть вже більше сотні років. І ще стільки ж простоїть! Чого не скажеш про твого покірного слугу. У нього це вже справа випадку!

Оповів: Любомир Коваль