На березі одного ставка тихої літньої української ночі сидять двоє…

На березі одного ставка тихої літньої української ночі сидять двоє…
Вона:
– Ну чого ж ти мовчиш? Розказав би мені щось – про сузір’я, про погоду. Вже сіріє, скоро он сонце зійде…
Він:
– Та ти ж знаєш, який я сором’язливий! Якби ти мені дала ще з вечора, то я б і пішов собі…

Оповів: Любомир Коваль


– Маріє, мені здається, що твій хлопець занадто сором’язливий, – каже мама своїй дочці…

– Маріє, мені здається, що твій хлопець занадто сором’язливий, – каже мама своїй дочці.
– Сором’язливий? Та це не те слово!
– Тоді чому б тобі не підбадьорити його трошки? Деяких молодих людей потрібно вчити залицятися.
– Так я пробувала, – каже дочка, – вчора ввечері, наприклад, коли вас з батьком не було вдома, я сіла на диван, а він – в крісло навпроти – якомога далі. Тоді я запитала, чи не здається йому дивним, що довжина чоловічої руки і дівочої талії збігаються? І що ти думаєш, мамо, він зробив?
– Як що? Те, що зробив би будь-який хлопець на його місці.
– Ну так ось: він попросив мене принести мотузку, щоб виміряти його руку і мою талію.

Оповіла: Леся Яворська


Чоловік проходить повз жіночий гуртожиток…

Чоловік проходить повз жіночий гуртожиток. З вікна п’ятого поверху чується грайливий жіночий голос:
– Ой, мужчина, знаєте, а я вас боюсь!
– А на маєш! Це ж чого мене боятися?
– Та як чого?! Ви ж до мене можете приставати!
– Та як?! Ви ж на п’ятому поверсі!
– А що, вже так важко піднятися?