Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз. Тут стукіт в двері…

Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз…
Тут стукіт в двері. Чоловік відкриває, а там стоїть теща. Щоки і ніс червоні, вся труситься від холоду.
– О, мамо, добрий вечір! А що ж це ви в таку погоду на вулиці робите? Ще де простудитеся, йшли б додому!

Оповіла: Леся Яворська


Помирає теща. Кличе зятя: – Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду…

Помирає теща. Кличе зятя:
– Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду… Маю тобі щось казати. Ти на моїх поминках, Христом-Богом тя прошу, не напивайся. Бо ти, як п‘яний, то робишся дурний. Зара зачинаєш сьпівати, на баяні грати, писки всім товкти…
– Добре мамо. Востатне прохання – то є святе прохання. Але знайте, що поминки Ви мені вже зіпсували…

Оповів: Любомир Коваль


Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси…

Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси, адже тут живе її дочка і внуки. А коли приїде наступного разу, вона не знала. Поруч йшла дочка і тримала її попід руку. Їй теж було невесело. Маленький внучок міцно притискався до бабусиної ноги. Він теж не хотів, щоб вона їхала. А навколо всієї цієї компанії з важкими сумками стрибав радісний зять.

Оповіла: Леся Яворська


Дзвонить мама до дочки: – Ну все, доця, я завтра вас чекаю…

Дзвонить мама до дочки:
– Ну все, доця, я завтра вас чекаю, шашлик замаринувала, торт спекла. А що зятьок мій поробляє?
– Та йой, вечеряє – їсть огірки з оселедцем і молоком запиває… – відповідає заклопотаньо донька.
– То ж треба! Він вже навіть готовий обісратися, аби тільки до мене не їхати!

Оповів: Любомир Коваль


Зять із тестем працюють шахтарями, але в різні зміни….

Зять із тестем працюють шахтарями, але в різні зміни.
Зять піднімається з шахти на підйомнику, а тесть в цей же час на сусідньому опускається. Порівнялися. Зять крутить пальцем біля скроні, тесть у відповідь крутить двома руками. Зять згинає праву руку в лікті, ліву на згин. Тесть у відповідь показує “від плеча”, розгортається, ляскає себе по сраці. Інші шахтарі від подиву роти пороззявляли. Роз’їжджаються. На виході з шахти один із робітників говорить зятю:
– Слухай, я з твоїм тестем 20 років працюю, файний чоловік, а ви з ним весь час сваритесь!
Зять каже:
– Та хто тобі таке сказав?! У нас з ним прекрасні стосунки! Я його запитав:
“Моя дурепа вдома?” Він каже: “Обидві вдома”. Я питаю: “Є 0,5?” Він: “Є 0,7, сховав за унітазом!”


Телефонує кобіта в пожежну частину, схвильована, крізь сльози кричить…

Телефонує кобіта в пожежну частину, схвильована, крізь сльози кричить:
– Алло, рятуйте! Допоможіть, біда! У моїй квартирі пожежа, вул. Вишневецього 20, кв.666!
– Опааа! Які люди! Галино Семенівно, зять Ваш “на дроті”. Ви як там? Все ще вважаєте, що “краще померти, ніж ще хоча би раз в житті побачити мою огидну поцувату пику”?..

Оповів: Любомир Коваль


З розмови тещі з зятем: – За хату заплатив?..

З розмови тещі з зятем:
– За хату заплатив?
– Так.
– За обидві?
– І за вашу, мамо.
– Ну-ну! Я там мала пару гривень заборгованості за світло.
– Я заплатив тих три тисячі.
– На дачі доріжки проклали?
– Уже.
– Дерева побілені?
– Давно.
– Трава посіяна?
– Так.
– Та густа?
– Ще й яка!
– У хатах прибрано?
– Уже.
– Тільки пилососив?
– І помив.
– Йой, ти певне кришталь забув повитирати?
– Витертий.
– А меблі?
– З тою пшикавкою, щоб блищало.
– І хідники потріпав?
– Так.
– І килими зі стін?
– Не забув.
– Вогонь у мангалі розпалив?
– Догорає якраз.
– Йой, ти певно забув м’ясо на шашлики намаринувати.
– Є ціле відро, мамо.
– Вазони на вікнах полив?
– Руки не дійшли…
Теща суворо хмуриться, повертається до доньки і випльовує з єхидною посмішкою:
– Ти бач якого бовдура собі знайшла!