Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка…

Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка, лиш одною рукою тримаючись за перила, а внизу стоїть ціле кодло здорованів і спостерігають.
– Хлопці! Чого вилупилися, ворушіться, робити щось треба, аби жінка не зірвалася!
– Та це теща!
– Ти гля, як за життя бореться! І пазурі які моцні має!


Створив Господь мавпу. А тодi дивиться – нє, людина все ж краще…

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться – нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: – щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь – краса!
Живуть люди у бiлих хатках iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д.

Але що це? Дивиться, а багато мавп все ще у лiсi по деревах стрибають!

Ну, вiн як гримне на них:
– я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?! Ну і так ногою притупнув аж блискавки пішли.
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже
“А МИ ПА УКРАІНСКІ НІ ПАНІМАЄМ!”


Про Оксану, Серьожу та Різдвяні свята

Одружилися колись Оксана та Серьожа – московит із-за поребрика.
Жили собі “за порєбріком”, але на Різдвяні свята Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, хотіла показати свої традиції, фольклор. Та цей Серьожа боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родінє казали, що «бандєровци тєбя уб’ют»!
Оксана нервує, каже: – От тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш “Христос народився!” та й приймуть тебе, люди у нас мирні, все буде гаразд. Дурні оці твої друзі-московити, що таке тобі намололи, в нас тут нормальні люди, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш, як колядують, може, й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Минає півгодини, той Сєрожа як увірветься до хати, мов навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
– Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли? – запитує Оксана.
– Да я… к нім… с откритой душой! Пріхожу, бутилку на стол ставлю, ґоворю їм, как ти мєня учіла: “Христос нараділся!” А оні все хором как заорут “Славімо його!” А хрен ви мєня словіте!!!


Про білєти со скідкой

Аеропорт Шереметьєво. Літак Москва-Київ піднімається у повітря, набирає висоту…
Сидять у хвості лайнера пасажири, в салоні чути характерне “штокання” і “акання”, аж раптом пасажири в ілюмінаторі бачать, що із літака випадають люди. З сусіднього салону лунають моторошні крики.
Заходить захеканий здоровенний стюард й мовить зловісно:
– Ну що, в кого іще “білєти со скідкой”?