ТОП-10 найкращих місць світу, де варто відсвяткувати Хеловін

Всім відомо, що це свято традиційно святкується в англомовних країнах, а для України воно поки відносно молоде. Святкування Хеловіна набирає все більших обертів, але якщо ти хочеш провести це свято зовсім автентично, то вирушай туди, де зануритися в атмосферу свята простіше простого. Ми пропонуємо 10 варіантів, де можна відсвяткувати Хеловін так, щоб запам’ятати це назавжди.
Читати далі


Cвято міста Верховина. У місцевий клюб з Івано-Франківська приїхала джазова банда музику лабати…

Cвято міста Верховина. У місцевий клюб з Івано-Франківська приїхала джазова банда музику лабати.
Але сталося лихо – гуцули інструменти музикальні під час розвантаження на землю покидали і поламали саксофон.
Голова району питає:
– А шо, хлопці, без цего не зіграєте?
Музиканти:
– Та який же джаз без саксофона , треба ремонтувати….
Голова району каже:
– Та там у нас за горов є коваль старий, він все годен поремонтувати, поїхали..
Сіли на фіру та й поїхали до коваля…..
Голова району:
– А шо, діду Миколо, зремонтуєте се хлопцям?…
Дідо:
– Зремонтую, чо не зремонтую, але зачекайте години зо дві…
З кузні чути страшенний гуркіт, мати і все інше.
Через дві години виходить дідо:
– Файні ви хлопці, але скажіть – як то ви так трембіту погнули???


У селі на якесь свято баба налила дідові 100 грам…

У селі на якесь свято баба налила дідові 100 грам. Дідові здалося мало і він почав клянчити ще. Баба – ні та й ні! Тоді дід заявляє, що якщо вона не наллє, то він повіситься в стайні. «Іди і вішайся, старий дурню», – відрубала баба.
Розповідь діда:
«Я зайшов У стайню, взяв мотузку, прив’язав її до ременя під штанами, пропустив під сорочкою і зверху надів маринарку. Встав на табуретку, прив’язав кінець мотузки за балку і відкинув табуретку. Баба, бачачи, що мене довго немає, заходить у стайню і починає голосити. На шум прибігла сусідка, подивилася і сказала, що треба викликати дільничного. Баба пішла кликати. Сусідка побачила, що на полицях лежить сало, яйця, соління і почала все це складати в поділ і – на вихід. Я їй услід: «Марусько, ану сало на місце поклади!». Та непритомніє, падає і при цьому ламає руку. Приходить дільничний і приймає рішення зняти труп. Поставив табурет, встав на нього і дістав ніж, щоб обрізати мотузку. Я думаю: «Якщо він зараз мотузку обріже, я впаду». Ну і обійняв дільничного за шию. У результаті впали обидва і дільничний зламав два ребра».
За це дідові дали 15 діб, як за дрібне хуліганство!


Падоньку солоденький! – Переживання гуцульської ґаздині перед Великоднем

Гуцулія. Єно запіяли кугути.
Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже:
– П’єтнайціть кулок тонкої кобаси, п’єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть – полядвиці, дванайціть – сала, шість салцесонів, п’єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти горівки кіко вигнов?
– Одинайціть літрів, – бурчить спросоння чоловік.
– Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів’є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?

– В зеленім ведерку за дверима, – бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.

– Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.
– Ти ме дась виспатиси?
– Спи вже, спи… Йой! Ти гімалайску сіль купив?
– Ту троха ружову?

– Ая! Купив?

– Нє-а. Не було в склепі.
– Падоньку солоденький, – зривається на ноги злосна гуцулка, – нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!

Олег Ущенко


Віднині за тиждень – Весело про підготовку до Великодня

Володимир Гевко для zaxid.net

Першими про прихід Великодня на Галичину завжди довідуються кури. Зазвичай неперебірливі у харчах, кури за тиждень до цього дня перестають порпатись, де попало, і стають неймовірно уважними до вибору хробачків та зерна. Непомітно зникнувши в курнику, курка за годину виходить з втаємниченим виглядом, а посеред гнізда виблискує перше знесене яйце на крашанку. Галунку, як кажуть на Галичині.

Почалось.

Ознаками галицького Великодня помаркована уся без перебільшення планета. У китайських провінціях Сичуань і Хайнань примружені китайці цілий місяць діловито виплітають вінки з пластмасових квітів, якими зарясніють цвинтарі Сороцького, Скалата і Брюхович.

Вилучена частина валютного запасу республіки Італія і крупними купюрами дбайливо поскладана у непримітні конверти, котрі з панатонами і оливковими оліями поїдуть самі знаєте куди.

У Польщі, Росії та Чехії різко виростає рівень безробіття, бо у найбільш працелюбних за тиждень свята.

У кожної галичанки з’являться міріад справ, до яких вона вміло запрягає чоловіка та дітей. Приходом Великодня пахнуть свіжовибілені хати і винесені надвір сушитись подушки. Випуцовані і виполоті на цвинтарі гроби, підмальовані “сєрєбрянкою” хрести та підведені пензлем різноманітні “тут спочивають”. І за тиждень усі без розбору клянчітимуть під рясний дощ з кропила. Айтішник ти рівня senior чи маркетолог, не гребе – смертію смерть поправ і тим, шо у гробах – життя дарував.

Викопаний хрін гордо стоїть в куточку, раз в рік з безродного бур’яна перетворившись на головну страву.

Ознаки Великодня помітні в куплених нових мештах, які взуються перший раз в неділю до церкви і в канаті церковного дзвону, який дозволено раз в рік безнаказано шарпати дітлашні на гаївках.

І фінальним свистком для цього всього стає чисто заметене дитячими руками подвір’я. Три рази, бо перші дві спробі були нещадно забраковані старшими. І коли вже програбана кожна травинка, вибрано кожен камінчик і пір’їнку, а сонце вже заходить – з хати виходить із закоченими рукавами баба, кидає натренованим оком на результат і з усмішкою каже потомленим дітлахам, що заціпеніли, знесилені, з драпаками:

– Ну, може бути. Третій сорт не брак.

І аж тільки тоді настає Великдень.