Сільським провулком дрібоче старша пані. Йти швидше не може, бо дуже слизька стежка…

Сільським провулком дрібоче старша пані.
Йти швидше не може, бо дуже слизька стежка і високі кучугури снігу по боках:
– Йой, вмирає! – зойкає старенька, заходячи у хвіртку сусіднього подвір’я.
– Хто? – перелякано питає син сусідки.
– Та вмирає, а в мене світла не стало!
Хлопака, як тримав відра з водою, так і випустив з рук.
– Хто вмирає, цьотко?
– Та Ахраман вмирає! – поспіхом відповідає старенька, задихавшись, і, вже відкриваючи двері в будинок сусідки, кричить:
– Галько, ти дивишся то турецке кіно?!

Оповіла: Леся Яворська


Вже багато років на пачках сигарет пишуть різну дурню…

Вже багато років на пачках сигарет пишуть різну дурню.
Певно, думають, що вона настрашить того, хто хоче закурити.
Читаю на пачці сигарет (ну який ідіота то придумав?, ну просто шедевр!): “Куріння приводить до повільної і болісної смерті”.
А всі решта людей що, – помруть швидко, безболісно і весело?.

Оповів: Любомир Коваль


Це було в ті далекі часи, коли по львівській Полтві ходили кораблі до самого Дунаю…

Це було в ті далекі часи, коли по львівській Полтві ходили кораблі до самого Дунаю та коли її береги були стрімкі та високі…
Стоїть на мостику над Полтвою дівчина, явно збирається покінчити із собою… Тут звідкись підходить бомж.
– Красуне! Раз так вже ся стало, що Вам вже все одно, що Вам життя остогидло, то можна я Вас наостанок тричі відкохаю? Нє, ну бо ж Бог любить трійцю. В мене вже стільки років не було жінки, а Вам і так всьо їдно…
– Що-ооо!?
– Ну, добре-добре… тоді один разочок…
– Що-ооо!? Дебіл, баран, придурок! Ти взагалі бачив себе збоку?! Брудний, смердючий, вошивий! Та пішов ти!..
– Звичайно-звичайно! Не треба так ся нервувати. Нє – так нє, вже йду. Хоча за життя це ж було б для Вас приємніше. Я на Вас там внизу почекаю…

Оповів: Любомир Коваль


У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…

У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…
На похороні він вів себе мужньо, а от коханець його дружини плакав і голосив про свою втрату, не соромлячись. Чоловік довго спостерігав за ним, а після поховання підходить до нього і співчутливо каже, поплескуючи по плечу:
– Не журися, хлопче, я збираюся женитися знову!


Помирає теща. Кличе зятя: – Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду…

Помирає теща. Кличе зятя:
– Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду… Маю тобі щось казати. Ти на моїх поминках, Христом-Богом тя прошу, не напивайся. Бо ти, як п‘яний, то робишся дурний. Зара зачинаєш сьпівати, на баяні грати, писки всім товкти…
– Добре мамо. Востатне прохання – то є святе прохання. Але знайте, що поминки Ви мені вже зіпсували…

Оповів: Любомир Коваль


Помирає старий єврей. Зібралися навколо нього родичі і друзі…

Помирає старий єврей. Зібралися навколо нього родичі і друзі. Хочуть на прощання поговорити. Тут хтось із рідних запитує:
– Ну що, Яшо, чи був ти щасливий в цьому житті ?
– Ні.
– Ов, а чому так?
– Вдома я клав одну ложку цукру в чай, в гостях – три, а любив то з двома!

Оповіла: Леся Яворська


Дід у своєї старої запитує: – Послухай, Одарко, ось вмру я, як ти мене поховаєш?..

Дід у своєї старої запитує:
– Послухай, Одарко, от вмру я, як ти мене поховаєш? Аж надто ти скупа в мене. А куди гроші-то берегти, у могилу їх не забереш …
– Прямо вже скупа! Поховаю не гірше, ніж олігарха! Костюм замовлю дорогий, в церкві батюшка відспіває, все як у людей буде!
Вирішив дід перевірити бабку. Через тиждень після розмови прикинувся, що помер. Бабка надягає на нього трико, футболку, кеди. Кладе у труну і голосить:
– І на кого ти мене покинув?! Куди ж ти зібрався?!
Дід підвівся, вилазить з труни:
– На футбол … трясця твоїй матері!