Зима. Вечір. Ходив з дружиною в театр. Повертаючись трамваєм додому…

Зима. Вечір. Ходив з дружиною в театр.
Повертаючись трамваєм додому зауважив, що навпроти сидить моя студентка і розмовляє з якоюсь дівчиною, напевно коліжанкою. Сидить, теревенить, не вітається. Через деякий час вона уважно дивиться на мене і каже:
– Ой! Андрію Петровичу, а я вас одягненим і не впізнала!

Оповіла: Леся Яворська


Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…

Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…
Жінка одягає розкішне плаття, підходить до чоловіка, просить, щоби він защіпнув їй замок-блискавку на спині і повертається до нього спиною…
Чоловік защіпає, секунду-другу щось думає, тоді розщіпає, знімає сукню разом з трусиками і тими всіма прибамбасами і несе її до ліжка…
– Коханий, в чому справа? – жінка заметушилася. – У нас немає часу, ми можемо ся спізнити до Оперного театру…
– Знаєш що, люба? Оперний театр ві Львові стоїть вже більше сотні років. І ще стільки ж простоїть! Чого не скажеш про твого покірного слугу. У нього це вже справа випадку!

Оповів: Любомир Коваль