Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз. Тут стукіт в двері…

Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз…
Тут стукіт в двері. Чоловік відкриває, а там стоїть теща. Щоки і ніс червоні, вся труситься від холоду.
– О, мамо, добрий вечір! А що ж це ви в таку погоду на вулиці робите? Ще де простудитеся, йшли б додому!

Оповіла: Леся Яворська


Ранок. Хлопець, який залишився ночувати в своєї дівчини…

Ранок. Хлопець, який залишився ночувати в своєї дівчини, знаючи, що її батьки поїхали святкувати Різдво до знайомих, прокидається зранку щасливий і шепоче:
– Сонечко моє, я тебе так люблю, так люблю, що нікому тебе не віддам і, щоб бути все життя з тобою, я готовий піти навіть у пекло і зустрітися із самим дияволом…
Дівчина його перебиває жестом і шепоче:
– Тоді вставай швидше, вдягайся і йди говори з моєю мамою, вона вже тебе там у коридорі чекає.

Оповіла: Леся Яворська


Помирає теща. Кличе зятя: – Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду…

Помирає теща. Кличе зятя:
– Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду… Маю тобі щось казати. Ти на моїх поминках, Христом-Богом тя прошу, не напивайся. Бо ти, як п‘яний, то робишся дурний. Зара зачинаєш сьпівати, на баяні грати, писки всім товкти…
– Добре мамо. Востатне прохання – то є святе прохання. Але знайте, що поминки Ви мені вже зіпсували…

Оповів: Любомир Коваль


Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси…

Доросла жінка йшла в напрямку вокзалу. Її серце плакало, їй не хотілося їхати звідси, адже тут живе її дочка і внуки. А коли приїде наступного разу, вона не знала. Поруч йшла дочка і тримала її попід руку. Їй теж було невесело. Маленький внучок міцно притискався до бабусиної ноги. Він теж не хотів, щоб вона їхала. А навколо всієї цієї компанії з важкими сумками стрибав радісний зять.

Оповіла: Леся Яворська


Дзвонить мама до дочки: – Ну все, доця, я завтра вас чекаю…

Дзвонить мама до дочки:
– Ну все, доця, я завтра вас чекаю, шашлик замаринувала, торт спекла. А що зятьок мій поробляє?
– Та йой, вечеряє – їсть огірки з оселедцем і молоком запиває… – відповідає заклопотаньо донька.
– То ж треба! Він вже навіть готовий обісратися, аби тільки до мене не їхати!

Оповів: Любомир Коваль


Ранок. У квартирі лунає телефонний дзвінок. Чоловік злазить з ліжка…

Ранок. У квартирі лунає телефонний дзвінок. Чоловік злазить з ліжка, вдягає капці і шургає ними в напрямку телефону.
– Слухаю, – каже чоловік.
– Дай Боже, пане. Це телефонує Ваш адвокат.
– Так-так, уважно Вас слухаю, – відповідає чоловік.
– Не хотілось би Вас засмучувати до неділі, але справа в тім, що сьогодні вночі померла Ваша теща…
– Овва, – каже чоловік.
– Що в такім випадку я би мав замовити: кремацію, поховання чи бальзамування? – запитує адвокат.
– Замовляйте все – про всяк випадок. Я не хочу ризикувати!


Їдуть чоловік із дружиною в машині та сваряться. Згадали один одному всі грішки – і великі, і малі…

Їдуть чоловік із дружиною в машині та сваряться. Згадали один одному всі грішки – і великі, і малі… Проїжджають повз село, аж гульк – на узбіччі пасуться двоє свиней на травичці.
Дружина, пирскаючи слиною, зі злістю говорить чоловікові:
– Чи це часом не твої родичі стоять?
Чоловік глянув і незворушно відповідає:
– Так, мої. Теща з тестем!


Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка…

Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка, лиш одною рукою тримаючись за перила, а внизу стоїть ціле кодло здорованів і спостерігають.
– Хлопці! Чого вилупилися, ворушіться, робити щось треба, аби жінка не зірвалася!
– Та це теща!
– Ти гля, як за життя бореться! І пазурі які моцні має!