Про тещу і велосипед

Вже доволі доросла теща (багато десятиліть “за плечима”) довго розглядає у дворі велосипед.
Нарешті сідає і починає їхати на ньому.
Зять з вікна їй кричить:
— Мамо! А куди Ви сї так зібрали?
— Йой! Та на цвинтар, дитино…
— То дуже файно! А ровер, шо, назад сам сї верне?..

Оповів: Любомир Коваль


Про тещині настанови і гострого зятя

Молодий зять приїхав у гості на Великдень до тещі.
Та, за святковим столом, так, щоб і повчити, і наголосити, що по молодості можна наробити багато дурниць, каже:
– Сину, ось, коли я була молода, то я була така дурна!
Той, розуміючи повчальні настанови і підколи, каже:
– Мамо, я вам скажу, що ви нівроку добре збереглися!

Оповіла: Леся Яворська


На прийомі у психіатра: – Лікарю, я щоночі бачу один і той самий страшний сон – тещу з крокодилом на повідку…

На прийомі у психіатра:
– Лікарю, я щоночі бачу один і той самий страшний сон – тещу з крокодилом на повідку. Тільки уявіть собі ці зуби, цю шкіру, ці примружені очі й погляд, що палає ненавистю…
– Так, і справді страшно. Я думаю, що це означає, що…
– Та ви почекайте. Я ж ще про крокодила не розповів!


Чоловік розповідає дружині: – Ти не повіриш, люба! Нині в обід, до нас приходили з будинку перестарілих…

Чоловік розповідає дружині:
– Ти не повіриш, люба! Нині в обід, коли тебе не було вдома, до нас приходили з будинку перестарілих…
Жінка так єхидно до чоловіка:
– Сподіваюся, любий, що ти хоч щось їм дав, старий скнаро…
– Та так, кохана… Саме так… Я подумав, що ж їм дати? І віддав твою маму!


Дзвонить заплакана донька своїй мамі…

Дзвонить заплакана донька своїй мамі:
– Мамо, ти знаєш, я аж тепер зрозуміла, наскільки ти мала рацію щодо мого чоловіка. І чому ж я тебе раніше не послухала… Він так мене образив, так принизив…. Я їду до тебе!
– Ні, доню, зло повинне бути покаране – я їду до вас!

Оповіла: Леся Яворська


Телефонує жінка із відпустки чоловікові: – Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою!..

Телефонує жінка із відпустки чоловікові:
– Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою! Як там наша маленька?
– Та нічого так, все в порядку. Грається з дітьми, на велосипеді їздить…
– А як там моя киця?
– Здохла! Щось з’їла,.. може, де яку хору мишу,.. з’їла і здохла.
– Господи Боже! Який жах! Як же я тепер без неї? А ти теж такий грубий і неотесаний! Не міг спершу мені сказати, що моя киця полізла на дах. А тоді ще там що-небудь про погану погоду, а вже аж потім, що вона впала, розбилася і загинула?
– …….
– А як там моя мама?
– Та теж щось з’їла і в погану погоду полізла на дах…

Оповів: Любомир Коваль


Зустрічає кум свого кума, а той замурзаний, але весь аж сяє …

Зустрічає кум свого кума, а той замурзаний, але весь аж сяє – усмішка на всі тридцять два, очі від щастя горять.
– Куме, ви чого такі щасливі?
– Ой, куме, та моя теща в нас тиждень була і нарешті поїхала.
– А лице чому таке брудне? – допитується кум.
– Та то я поїзд цілував!

Оповіла: Леся Яворська


Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз. Тут стукіт в двері…

Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз…
Тут стукіт в двері. Чоловік відкриває, а там стоїть теща. Щоки і ніс червоні, вся труситься від холоду.
– О, мамо, добрий вечір! А що ж це ви в таку погоду на вулиці робите? Ще де простудитеся, йшли б додому!

Оповіла: Леся Яворська