Дзвонить одна дівчина своїй коліжанці з самого ранку…

Дзвонить одна дівчина своїй коліжанці з самого ранку і дуже збудженим та схвильованим голосом розповідає:
– Слухай, вчора якийсь ідіот написав мені у фейсбуці, що хоче зустрітися зі мною. І знаєш де? Ніколи не вгадаєш! На цвинтарі і опівночі! Представляєш ?! І шо би ти сказала – він, сволота, так і не прийшов!

Оповіла: Леся Яворська


Цвинтар. Сидить наркоман на могилі, курить “косяк”…

Цвинтар. Сидить наркоман на могилі, курить “косяк”.
Тут із могили зі страшним скреготом зубів і стогонами до нього підповзає мрець:
– Прошу пана, дайте сі затягнути, – просить небіжчик.
Нарік дає “затягнутися” і мрець після “затяжки” заповзає назад у могилу…
Лежить той мрець у трумні і думає, чому ж то хлопака не злякався?.. Знову вилазить наверх, підповзає до наріка,.. відриває собі руку і ногу. І знову питається:
– Чувак, а ще раз пикнути даси?
– Та на!
Мрець відкидається навзнак і думає: “Та що ж то таке?!. Чому ж мене живий та ще й якийсь нещасний наркоман геть не боїться?”…
Відриває собі другу ногу,.. роздирає живіт,.. витягує залишки напівпрогнилих кишок, намотує навколо шиї… знову підповзає з тим всім до наріка…
– А можеш мені дати кілька штук, щоби вночі було що курити?
Наркоман уважно оглянув прохача…
– Е, нєа-а-а-а, більше сигарет не дам!
– Чому?
– Бо я так бачу, чоловіче, що тобі то шкодить…

Оповів: Любомир Коваль


Анекдот: Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться…

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться – москаль на дорозі стоїть. Не гальмує, думає: “Та… не гріх, як і зіб’ю, бо ж москаль-москалем”. Ну і збив. Потиху завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої та й каже:
– Поховайте ото, вуйку, бо воно само вистрибнуло на дорогу, я їй-Бо, не винний.
– Та чо ж не поховати, синку? Поховаю.
То так і домовились…
Поїхав собі гуцул далі. Але по дорозі ще одного такого збив. Приїжджає знову з тілом на цвинтар, дивиться – гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Ну, гуцул кладе трупа на землю та й каже:

– Слава Йсу!

Дід обертається:
– Слава навіки!
– А шо, діду, закопали того?
– Та закопав.
– Та як закопали, як во він лежит?!

– Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.

Гуцул подякував і поїхав знову собі.
А москалі вже забили тривогу: “Шо ета такоє! Гдє наши люді? Нада паєхать, правєріть!”
Та й послали одного. Той все об’їздив, добрався й до цвинтаря, дивиться – всюди тихо, темно, лишень одна лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Йде ближче, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить москаль ще ближче до гробаря зі спини і каже:
– Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул з несподіванки обертається: “свят-свят-свят!”, тут же замахується лопатою і б’є що є сили москаля в чоло:

Та ти, курво, вже вляжешся нині, чи ні??!!!