Ходив до жінки-психоаналітика на прийом. Не для себе, так треба було…

Ходив до жінки-психоаналітика на прийом. Не для себе, так треба було…
Помежи то всьо розказав їй трохи про себе…
Спершу плакала, потім сміялася, далі почала крити матом…
А вже вкінці прийому вона закинула ногу на ногу, відкинулася на спинку крісла «Senator», закурила довгу цигарку з ментолом і ся запитала:
– А можна в наступну суботу я теж з Вами в сауну піду?

Оповів: Любомир Коваль


Стоїть чоловік на ґанку, задумливо курить і дивиться, як дружина відкидає лопатою сніг…

Стоїть чоловік на ґанку, задумливо курить і дивиться, як дружина відкидає лопатою сніг. П’ять хвилин минає, він дивиться і мовчить, десять хвилин минає, п’ятнадцять хвилин… Дістає другу цигарку, закурює і каже:
– Ех, Касько, не народила ти мені сина, а зараз би була тобі допомога!
Жінка відкидає чергову лопату снігу, повертається, спирається на лопату і каже:
– Ага! Зараз ви би вдвох стояли і курили!


Прокинувся ґазда вранці. Пішов, вичистив з-під коня…

Прокинувся ґазда вранці. Пішов, вичистив з-під коня, вичистив з-під бика, вичистив з-під овечок, вибрав молодняк, відніс його набік.
Пішов взяв сіна, дав корові. Пішов взяв сіна, дав бикові. Ячміню коняці насипав. Зайшов почистив корову, зайшов почистив бика, зайшов почистив коня, за яйця його мацнув. Кінь ногою здригнув, на хазяїна ласкавим оком подивився. Тоді дядько пішов відкрив курей, гусей, качок, повиносив їм зерна, огірків нарізаних, нагодував.
Коли чує – з хати дружина кличе. Зайшов. Дітки повмивані, сидять за столом, всі чекають тата. Взяв він ложку, перехрестив дітей, перехрестив лоба, почали снідати. Поснідали, він дістав пряників, роздав дітям. Діти зібралися, пішли в школу.
Дядько вийшов, сів на призьбі, взяв сапку, почав мантачити. Мантачив-мантачив, коли – жінка виходить. Він їй ту сапку дає, ласкаво за сраку вщипнув, жінка до нього лагідно всміхнулася, пішла на город – сапати.
Коли – йде пастух і товар кличе в череду. Повідмикав дядько овечок, коровку, бика, коня, все відпустив. Сів попри хати, дістав табАку, відірвав шмат газети, насипав, наслинив собі гарну таку цигарку. Благодать божа – і сонечко вже здійнялося над деревами…
Дядько встромив цигарку в рота, дістав сірники, тільки чиркати – коли раптом з хати:
– Доброе утро! Московское время – шесть часов утра!
Витяг дядько цигарку с рота, сплюнув набік, і сам собі каже:
– Ана маєш. Прокинулись, бляді!