Про бабцю в суді

В суді в маленькому містечку на півдні США прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю – і починає допит:
– Місіс Джонс, ви мене знаєте ?
– Ну, звичайно, я знаю вас, містер Вільямс. Я знала вас ще маленьким хлопчиком і, чесно кажучи, ви мене дуже розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми та говорите гидоту за їх спинами. Ви думаєте, що велика людина, бо у вас бракує мізків, щоб зрозуміти, що ви – всього лише дрібний бюрократ.
Прокурор в шоці. Не знаючи, що робити далі, він вказує в інший кінець кімнати і питає:
– Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?
– Ну, звичайно, я знаю. Я знаю містера Бредлі теж змалку. Він ледачий, нетерпимий і у нього проблеми з алкоголем. Він не може побудувати нормальні відносини ні з ким, а його адвокатська контора — одна з найгірших в нашому штаті. Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них — ваша дружина. Так, я знаю його.
Адвокат ні живий, ні мертвий…
Суддя просить обох юристів підійти до нього і тихо каже:
– Якщо хто-небудь з вас, ідіотів, запитає її, чи знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець!!!

Оповіла: Леся Яворська


Про жінку і комп’ютер

Підійшла жінка до компа, нахилилася над столом, не сідаючи, порухала мишкою…
А в компі “Антивірусник” при завантаженнях має якісь претензії щодо ліцензії.
Із другої кімнати кричить до чоловіка:
– Системі загрожує небезпека! А я ще навіть не сіла за нього…
Чоловік:
– О, видиш! Ти ще тільки-но подивилася на нього, а механізм вже чує щось недобре…

Оповів: Любомир Коваль


Про пана Ковальського у шафі

Приїхав чоловік з відрядження.
Сильно втомлений і голодний приxодить додому.
Сів їсти, а тут прибігає дитина і тихо йому каже:
– Татку, татку, а там у шафі голий пан Ковальський сидить.
– Йой, дитино моя, та я такий змучений, такий змордований, хочу лише поїсти, напитися і піти спати. Дай татові відпочити.
За xвилинку приxодить інша дитина й теж саме:
– Тату! А там в шафі голий пан Ковальский сидить.
– Дитино! Тато сильно втомився, хоче їсти і піти спати. Дай татові відпочити.
Через деякий час прибігає сама молодша дитина і голосно кричить:
– Тяту, тяту! А там у сафі голий дядько сидить.
Чоловік зривається, біжить до шафи, відкриває її, а там голий пан Ковальський. Страшно знервований чоловік йому каже:
– Слухайте, пане Ковальський, та перестаньте вже страшити моїх дітей.


Про поважного пана і весняний день

В одній з львівських ресторацій сидить поважний пан, п’є горілочку і насолоджується гарним весняним днем.
Через деякий час кличе він кельнера і каже йому:
– Шановний, я вас попрошу подати мені бельгійського пива ламбік.
– О, пиво? Пан бажає пиво після горілки?
– Зовсім ні, шановний! Зовсім не після горілки, а перед шампанським!

Оповіла: Леся Яворська


Про цигарки

Лежать чоловік з дружиною вночі в ліжку.
Дружина:
– Щось курити хочеться… Піди купи цигарки!
Чоловік з небажанням встає, одягається. Виходить на вулицю – все закрито. Дивиться – бар відкритий. Зайшов, сів за стійку, замовив собі випити. Поруч підсіла дівчина. Їй теж замовив випити. Розговорилися. Запропонував проводити її додому. Проводив. Вона запропонувала випити у неї каву. Він погодився. Після кави вони зайнялися ceкcом…
О 6 ранку прокидається чоловік з думкою: “А жінка мене ж за сигаретами послала!!!”.
Каже дівчині:
– У тебе є крейда?
– Є. – Дай швидко!
Дівчина дала крейду і з цікавістю спостерігає за чоловіком. Він намазав руки крейдою і пішов додому…
Дружина в істериці:
– Ти де був? !
– Знаєш, дорога, я вийшов, дивлюся все закрито. Дивлюся – бар відкритий. Зайшов, сів за стійку, замовив собі випити. Поруч підсіла дівчина. Їй теж замовив випити. Розговорилися. Запропонував проводити її додому. Проводив. Вона запропонувала випити у неї каву. Я погодився. Після кави ми зайнялися ceкcом. О 6 ранку я прокинувся з думкою: “А жінка мене за сигаретами послала!” – і ось прийшов.
Дружина, зробивши єхидну пику, каже:
– А ну, руки покажи!
Чоловік з винуватим виглядом показує руки. Дружина:
– Ах ти сволота! Знову всю ніч в більярд грав!!!


Про похорони і старих друзів

Похоронна процесія. Назустріч їй йде собі чоловік.
Раптом він зауважує знайомого попереду процесії, аж пританцьовуючи підходить до нього, плескає по спині і радісно питає:
– Степааане! Кіко літ, кіко зим?! Ще бачилися, як у школі!
– Послухай, друже, вибач. В мене горе – моя жінка померла…
– О! Так ти нарешті одружився? Я ж не знав! Вітаю, вітаю!..

Оповів: Любомир Коваль


Про старшого хлопа, окуліста і алкоголь

Старший бойко на прийомі у лікаря…
Лікар після огляду категорично заявляє:
— Або Ви, прошу пана, негайно, і, то вже нині, перестаєте випивати алкоголь взагалі, або осліпнете! Вибирайте!
— Знаєте шо, ласкавий панночку, я вже старший хлоп. І мені сї так здає, шо вже їм видів всьо, шо хтів…

Оповів: Любомир Коваль


Про хитрого хлопця в ресторані

Одеса. Вечір.
В ресторан заходить молодий чоловік і замовляє в офіціанта пляшку горілки, потім кличе його і просить поміняти пляшку горілки на пляшку коньяку, випиває коньяк, і прямує до виходу. Офіціант:
– Молодий чоловіче, ви ж не заплатили за коньяк!
– Так я ж вам за нього пляшку горілки віддав.
– Так ви ж за горілку не платили.
– Так я ж її і не пив!

Оповіла: Леся Яворська


Курка (Гумореска)

Запряг Стефко коні- зрані, виїхав орати,
Я сі в хаті залишила, би усьо прибрати.
Зночи курку спорядила, чесником натерла
І цибулі укришила, майонезу вперла.
Всьо зробила до ладу- треба відпочити,
Бо як Стефко сі поверне, то мені… не жити.
Усадила м тую птицю тихо до духовки,
Ладно вбрала зеленинов, дала м пити Бровку.
Як то добре, жи весна- то мені на руку:
Стефко з Богом їде в поле, а я…до Фейсбуку.
Так сі я там почуваю, як у своїй хаті,
Таке всьо там кольорове та й люди крилаті.
Класи сиплю, всьо читаю, шо нині на днині,
Посиділа си нівроку, десь…зо дві годині.
Чую брама заскрипіла,- Стефко сі вертає,
Горіч* вдарила у горло, вітер мнов здуває.
Лечу скоро я до кухні… а там- повно диму,
Вже їм Стефку догодила…у сумну годину.
Вікна скоро відкриваю, жену до півниці…
Несу бутиль свіжий з салом, цибулю та єйці.
Скоро жарю, сало шпарю, єйцьми поливаю-
А шо хлопови сказати, то вже і не знаю.
Подививсі Стефко, збоку, на тії котлети,
Зів спокійно та пішов лігти на бамбетли*.
Мене взяв разом з собов, а би шось казати,
Бо не міг, не то жи спати, навіть задрімати.
-Як не було у селі того інтернету,
То і кури не горіли- читала с газету.
І сиділа, пильнувала, коло тої пічки,
А тепер лиш у Фейсбуці до темної нічки.
Ні з ким спати, ні тулити, ні кого любити…
Так сі хоче ми шо ночи та й на звізди* вити.
-Дай ми, Стефку, я ті прошу, ту святу годину,
Хтось ми видно нині врік, у ту Божу днину.
Завтра другу курку зроблю…най сі на тім стане
Як мі знов, у тім Фейсбуці, нічка не застане.
………………………………………..
Ось так тепер живемО- від рана до ночи,
Де хребет вогнем пече, та вмлівают вочи,
Всьо горит, тече, втікає…чоловікам муки,
Бо прекрасна половина пильнує Фейсбуки.

Оповіла: Леся Утриско


Про тещу і велосипед

Вже доволі доросла теща (багато десятиліть “за плечима”) довго розглядає у дворі велосипед.
Нарешті сідає і починає їхати на ньому.
Зять з вікна їй кричить:
— Мамо! А куди Ви сї так зібрали?
— Йой! Та на цвинтар, дитино…
— То дуже файно! А ровер, шо, назад сам сї верне?..

Оповів: Любомир Коваль