У купе потяга на Ужгород їдуть молода жінка і бойко…

У купе потяга на Ужгород їдуть молода жінка і бойко.
Як мали починатися тунелі, жінка не витримує і каже:
– Ви, прошу пана, так дивно на мене ся дивите! Мені вже, бігме, аж якось незручно, я вже зачинаю так думати, що я Вам щось винна…
– Знаєте, шо маю казати? Для мене так само шось в когось просити – гірше нема!..

Оповів: Любомир Коваль


Приходить молодий бойко до лікаря: – Прошу пана дохтора, шось в мене прутень троха болит…

Приходить молодий бойко до лікаря.
– Прошу пана дохтора, шось в мене прутень троха болит.
– Що болить?!
– Прутень,.. ну, той-во-вон – пісюн…
– А-а-аааа, Ваш член Вас турбує… Ну що ж, давайте поговоримо про це. Для початку розкажіть мені про Ваш розпорядок дня.
– А Ви, пане дохтор, нікому того не вповісьте?
– Та Ви що?!. Лікарська таємниця – це як таємниця сповіді…
– Добре, дивітьсі мені, вповідаю. Встаю я ше вдосьвіта і відразу ся беру до Дзвінки…
– Що значить “ся беру до Дзвінки”?
– Дохтор! Ви шо – той-во-вон? Граю я свою Дзвінку перший раз на дню, акурат, коли сонце встає. Вона то фест любить! Як і я. Потім йду шось троха си з’їсти. І відразу йду в гори подивитися до отари. По дорозі в гори захожу до Марічки, там ми ся з нев також троха кОхаєм… Прихожу на полонину,.. а там шоднє – як не якась туристка ся заблудит, то якась гуцулка прийде афени збирати…
– І у Вас що, кожного дня з ними статевий акт?
– Та який там акт, пане дохтор! Просто граємсі, як ті вОлені, аби воно всьо згоріло…
– Як цікаво, продовжуйте…
– Потім, як Ви сі вже здогадали, я мушу шось троха по господарці зробити, ‘би то всьо ся не розвалило. Далі я полудную, по обіді трохи си покімарю… Ввечері вертаюся додому знов через Марічку. Вдома вечеряю, кохаюся другий раз на дню з ріднов жінков. І всьо, йду лігати спати…
– Шановний пацієнте! Так від такого насиченого статевого життя у Вас член і болить!
– Слава Тобі, Господи Боже і Тобі, Царице Небесна! Бо я вже подумав, що то від того, що де-коли, як падає дощ і не приходять туристки з гуцулками, то перед обідом я люблю си троха прутня помнєцкати…

Оповів: Любомир Коваль


Приїжджає телебачення з Києва в Карпати знімати репортаж про бойка-довгожителя…

Приїжджає телебачення з Києва в Карпати знімати репортаж про бойка-довгожителя. Знайшли 110-літнього діда. Питаються в нього, яка найяскравіша подія була в його житті? Дід і каже:
– Памнітаю, літ вісімдесєт назад загубилася в горах кумова жінка. Взєли 20 плєшок горівки. Пішли шукати. Під ранї знайшли-с’мо кумову жінку,.. випили всю горівку, вийопали всі разом кумову жінку…
– Ні-ні, ну таке ми в ефір не пустимо. Може, ще що-небудь згадаєте?
Дід знову:
– Памнітаю, літ сімдесєт назад загубилася в горах кумова корова. Взєли 20 плєшок горівки. Пішли шукати. Під ранї знайшли-с’мо кумову корову,.. випили всю горівку, вийопали всі разом кумову корову…
Репортер розгублено:
– Ні, це щось неможливе з тим старим! А давайте, давайте Ви нам розкажете щось найстрашніше, що з вами сталося протягом Вашого довгого життя. Можете щось таке пригадати?..
– Ая, та чом нє. Памнітаю, як їдного разу я загубився в горах…

Оповів: Любомир Коваль


Одного разу посперечалися чотири бойки про якусь дрібницю…

Одного разу посперечалися чотири бойки про якусь дрібницю. Не важливо навіть про що. Кожний мав свою тверду думку про предмет суперечки. Вкінці їм ця суперечка надоїла, бо надходив час на вечерю, і, поступово хлопи почали приходити до якоїсь спільної думки. Всі,.. крім одного. І тyт, той один, побачивши, що всі аргументи вичерпані, почав ревно молитися до Бога:
– Боже! Я знаю, що я пpавий! Підмиленіє молю тебе, яви якийсь знак, аби тих три придурки зрозуміли, що я правий!
Тyт же небо затягнуло хмарами, пішла злива і вдарив грім.
– О, видите?!. – аж закpичав бойко, – сам пан Біг дає вам знак, що я правий!
– Та шо ти таке дурне городиш! Що нігди дощ не падав і не гриміло?.. – заперечують йому ті троє. – Звичайне співпадіння…
Тоді хлоп впав на коліна, знову пpостеp pyки до неба і надривно сказав:
– Боже милостивий! Ще раз молю тебе, дай нам ще один знак! Най блискавка вдарить он в то дерево!..
Тyт,.. ба-бах – і блискавка розколює дерево…
– Ну шо?!. А видите, а чи я не казов?!.
Ті тpоє:
– Hy і шо з того! Пpи гpозі завжди таке буває…
Але бойко – то є бойко. Б’є поклони і просить в Господа, аби він явив знак, і, розігнав на небі хмари…….
Раптово хмари розсіялися, яскраве світло залляло полонину і Голос з неба прогримів:
– А ви знаєте хлопаки, він справді має рацію!..
Тpоє бойків переглянулися між собою…
– Hy і що з того?!. Все їдно так виходить, шо троє проти двох!..

Оповів: Любомир Коваль


Бойко, що в праці в Португалії, шле листа додомцю жоні в Борислав…

Бойко, що в праці в Португалії, шле листа додомцю жоні в Борислав:
-Ганусю, кохана,цього місяци я ніц не можу тобі вислати, тими…тими француватими євро, то висилаю ти цього разу 100 цьомків. Ти моє злото. Твій коханий муж Стефаньо!
А Гануся му відповідає:
Коханий Стефаню! Дєкую красно за 100 цьомків. Отут’во список витрат:
1. Хлопові з Нагуєвичів за молоко,шо він носить заплатилам 3-и цьомки
2. Елєктрик зремонтував ми холодильника тіко після 5-го цьомка
3. Паркан, шо’сі завалив сусід зремонтував за 8-м цьомків
4. Дохтір не хтів тіко цьомків, мусіла’м му ще шось дати…
5. Додаткові витрати ще 10-ть цьомків… Але не хвилюй’сі, Стефаню,в запасі є ще зо 50-ть цьомків, то якраз ми до кінцє місяця, та вистарчить!
Цілую, кохаю’ті. Твоя жона, Гануся!

Оповів: Юрка Нотоцо


Десь в Карпатах, кілька років тому, коли ще на дорогах орудували гаїшники…

Десь в Карпатах, кілька років тому, коли ще на дорогах орудували даїшники…
Їде старший вже бойко по гірській дорозі, на підводі бочку везе… Аж тут даїшники його пиняють. Цілий день нікого, от їм і нудно:
– Шо везеш, дєд?
– Та бочку, хлопчики!
– А в бочці шо?
– Та сік Кокоса…
– Ох ти, ніколи не пробували! Ану, дєд, дай скуштувати. І ми тебе відпустимо!
– Та беріть, хлопчики!
Даїшники черпак пустили по кругу, хлепчуть, стоять задоволені, смачноооо!..
– Спасибі, дєдуля, єзжай!
– Вйо, Кокос!

Оповів: Любомир Коваль


Карпати… Приїхав у бойківське село мандрівний цирк з програмою…

Карпати… Приїхав у бойківське село мандрівний цирк з програмою. “Цьвєк програми” – номер зі слоном…
Конферансьє:
– Зараз ми покажемо все, на що тільки може бути здатен слон. Ви самі побачите, наскільки то є сильна і розумна тварина. Коли треба,.. коли,.. ну, наприклад, на новому місті встановити шатро, то один слон працює замість двайцятеро людей…
Піднімається старший бойко:
– І шо то, по-вашому, вказує на великий розум?!.

Оповів: Любомир Коваль


Одружився один бойко з гарною молоденькою кацапочкою…

Одружився один бойко з гарною молоденькою кацапочкою (нє, ну бойки теж різні бувають)…
І ось після медового місяця його друзі питають:
– Ну давай,.. ну вповідж нам про першу шлюбну ніч!
– Ну, слухайте.. А на третий день..
– Е нііі, зачекай! Нашо нам третий день? Ми тебе про першу шлюбну ніч ся питаєм.
– Ну так слухайте, на третий день вона…
– Та ну почекай, що ти все про третий та про третий! Ти нам про перший розказуй!
– Та не перебивайте! Так от на третий день вона мені каже: “Пажалуста, атпусті мєня папісаць!”

Оповів: Любомир Коваль


Молодий бойко сповідається в церкві. Священник каже: – … Даю тобі розрішення…

Молодий бойко сповідається в церкві.
Священник каже:
– … Даю тобі розрішення. Тиждень читати на ніч і зрання по три рази “Отче Наш” і три рази “Богородице Діво”. І мусиш відректися від Сатани. Сину мій, ти відрікаєшся від Сатани?
– Молитися буду. А від сатани не відречуся ніяк. В мене з нею вже двоє дітей.

Оповів: Любомир Коваль


Зустрілися якось у великому місті давні друзі – лемко і бойко…

Зустрілися якось у великому місті давні друзі – лемко і бойко… Наприклад, у Львові, на стометрівці. Лемко, як справжній щирий горянин, тут же гречно запросив бойка на каву. Ну і, як годиться, відразу уточнив:
— Нинька вгощаю я! Що будеш лем пити, друже: коньяк чи каву?
— Коньяк! Поки сі зварит та кава…

Оповів: Любомир Коваль