Вирішив якось Ілько з Муроми стати на прю з поганим Чудовиськом – Зміюкою-манталепою…

Вирішив якось Ілько з Муроми стати на прю з поганим Чудовиськом – Зміюкою-манталепою.
Випив си для хоробрості кілька кварт вина молодого, виписуючи викрутаси приліз до лежбища тварюки смердючої, і, почав гримати в двері.
Двері відкрила дівиця краси неземної:
– Тобі кого?
– !!! А на маєш! Мені б Чудовисько…
– Ну, я Чудовисько…
– Як, ти?!
– Ну, причепурилася я…

Оповів: Любомир Коваль


Піймало якось Чудовисько верховинське бойка, лемка і гуцула…

Піймало якось Чудовисько верховинське бойка, лемка і гуцула. Чудовисько то якраз, в-акурат, добре по-полуднувало,.. мало файний гумор. Та й каже до них:
– Видите, легіні, он ту скелю? Біжіть туди, навколо неї тричі оббіжіть… Хто перший прибіжить – того відпущу…
Хлопаки побігли…
За якийсь час прибігають гуцул і лемко. Як справжні побратими, нога-в-ногу, крок-в-крок,.. якби ся зросли їден з другим…
Чудовисько зачекало трохи і питається:
– А де третій?
– Хто третій,.. бойко? А-а-ааа. Він сказав, шо то всьо в сраці має і пішов додому.