Дідусь питається в онука, котрий прийшов зі школи, як справи в школі…

Дідусь питається в онука, котрий прийшов зі школи, як справи в школі.
Малий відповідає:
– Та по-різному. Хімія мені щось важко дається…
Знявши ранця з плечей, щось пригадавши, продовжує:
– Про індульгенцію нам історичка прикольно розповіла. Ви уявляєте, дідусю, у середні віки, в кого були великі гроші, міг безнаказанно здійснити злочин. Одними грошима можна було за все, з благословення Папи, відкупитися…
Дідо як стояли, так і сіли…
– Дитинко, історія циклічна. Нині у нас те саме відбувається…

Оповів: Любомир Коваль


Колись, коли я ще був зовсім маленьким, ми не знали, що таке сьвєто Валентина і хто він такий…

Колись, коли я ще був зовсім маленьким, ми не знали, що таке сьвєто Валентина і хто він такий…
Але добре пам’ятаю, як дідо (а тоді він теж не був ще дуже старий; мав вже добре за 60-ть) казав зранку до веселої бабці:
– Ти там си вважий! Бо як будеш мене так щоранє називати коньом, то колись ми вкрадут цигани…

Оповів: Любомир Коваль


Онучка прийшла провідати бабцю. Та пригостила малу пляцком з чаєм, розповіла казочку наніч…

Онучка прийшла провідати бабцю. Та пригостила малу пляцком з чаєм, розповіла казочку наніч.
І тут онучка питає:
– Бабусю, я коли-небудь зустріну свого принца?
– Обов’язково, моя дорогенька. Ось я довго-довго чекала і нарешті зустріла.
– А чому ж тоді ти вийшла заміж не за нього, а за нашого дідуся?

Оповіла: Леся Яворська


Приходить до лікаря старший пан вісімдесяти років на обстеження…

Приходить до лікаря старший пан вісімдесяти років на обстеження.
Лікар:
– Прошу пана, як ви себе чуєте? Як ваше здоров’я?
– Докторе, немає на що жалітися. У мене молода дружина. У нас гарне і цікаве життя. І ми чекаємо на дитину.
Лікар задумався на хвильку і каже:
– Хочу вам розказати одну цікаву історію. Є в мене один хороший знайомий, завзятий мисливець. Зібрався якось він на полювання і випадково замість рушниці взяв парасолю. Йде він лісом, аж раптом йому на зустріч вилазить великий ведмідь і біжить прямо на нього! Чоловік цей не розгубився, витягнув парасолю, натиснув на ручку і ведмідь замертво впав біля його ніг!
Старший пан здивовано каже:
– Але це ж неможливо! Мабуть, поряд був інший мисливець і в цей час вистрілив.
– О, власне я до цього й намагаюся підвести нашу розмову!

Оповіла: Леся Яворська


Питається маленький хлопчик у діда, що таке відсутність логіки…

Питається маленький хлопчик у діда, що таке відсутність логіки.
Дідо щось си пригадав, посадив внука на коліна і каже:
– Коли я був таким маленьким, як ти, то я три рази на тиждень ходив до церковної школи. То, звичайно ж, була пуста трата часу, але то вже таке. І от одного разу, взимку, а взимку, дитино, ми колись щодня їли тушковану капусту з фасольов, часником і з шкварками,.. так от… Так ся стало, що я одного разу взєв і пернув у клясі. Так засмерділо, тагі-би тхір здох…
– Та Ви що, діду?!. І що?..
– Ая… Ну так сї стало. Так мене пані вчителька потягнула різкою по крижах і вигнала з кляси. Я пішов надвір дихати свіжим повітрям, а ті придурки, разом з вчительков, всі там сї залишили в тому всьому сидіти. Ото і називається відсутністю логіки…

Оповів: Любомир Коваль


Галицьке село. Жениться хлопець. Наречена на весіллі пішла тайком покурити…

Галицьке село. Жениться хлопець. Наречена на весіллі пішла тайком покурити.
Це побачила бабуся. Прибігла до діда:
– Старий, чуєш, нє? Біда! Наша невістка курить!
– Ну і шо? Та й дідько з нев! Курить, так курить, шо тепер вже зробиш…
Після весілля перша шлюбна ніч…
Баба підглядала-підглядала… біжить до діда:
– Їване! А невістка наша в рот бере!
– Ну бере, так най і далі бере! Шо тепер вже зробиш? Може, де курити перестане…

Оповів: Любомир Коваль


Туристи звідавуть діда: – Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?..

Туристи звідавуть діда:
– Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?
– Слава навіки. А видите тоту першу гору?
– Но, видимо.
– Но так пак то не Говерла. А тоту другу видите гору?
– Но, видимо.
– І тота не Говерла. А тоту третю видите?
– Нє, не видимо.
– Но тото хлопці і є Говерла.

Оповіла: Леся Яворська


Закинув дідусь невід у море, витягнув його, а там – золота рибка…

Закинув дідусь невід у море, витягнув його, а там – золота рибка…
– І нарешті твоє останнє, третє бажання, – каже золота рибка.
– Треба щось добре зробити, щось для людей, – подумав рибалка, – а то я все для себе та й для себе… – озирається на всі боки і бачить: юнак з палицею дуже повільно йде уздовж берега…
“Напевно, кульгавий”, – подумав знову рибалка.
– Ось, хочу, рибонько моя, щоб він викинув палицю і побіг!
Раптово хлопець, який до того ледь йшов, рвучко помчав до шосе, по якому носилися авто, тицяючи палицею поперед себе. І на ходу кричав страшним голосом:
– Яка скотина то зробила?! Я не кульгавий, я сліпий!..

Оповів: Любомир Коваль


Дід в автобусі звертається до молодого пасажира: – Синку, та як же тобі не соромно…

Дід в автобусі звертається до молодого пасажира:
– Синку, та як же тобі не соромно, та чи ти не бачиш, що бабуся стоїть, а ти сидиш! Ану поступися місцем!
– Ай, вуйка, не турбуйтесь, та це моя теща!
– Синку, так віддай же їй мішок з картоплею, не тримай його на колінах! Тобі ж незручно!