Про бабцю в суді

В суді в маленькому містечку на півдні США прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю – і починає допит:
– Місіс Джонс, ви мене знаєте ?
– Ну, звичайно, я знаю вас, містер Вільямс. Я знала вас ще маленьким хлопчиком і, чесно кажучи, ви мене дуже розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми та говорите гидоту за їх спинами. Ви думаєте, що велика людина, бо у вас бракує мізків, щоб зрозуміти, що ви – всього лише дрібний бюрократ.
Прокурор в шоці. Не знаючи, що робити далі, він вказує в інший кінець кімнати і питає:
– Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?
– Ну, звичайно, я знаю. Я знаю містера Бредлі теж змалку. Він ледачий, нетерпимий і у нього проблеми з алкоголем. Він не може побудувати нормальні відносини ні з ким, а його адвокатська контора — одна з найгірших в нашому штаті. Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них — ваша дружина. Так, я знаю його.
Адвокат ні живий, ні мертвий…
Суддя просить обох юристів підійти до нього і тихо каже:
– Якщо хто-небудь з вас, ідіотів, запитає її, чи знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець!!!

Оповіла: Леся Яворська


Про жінку-злодійку і винахідливого чоловіка

За крадіжку в супермаркеті судять жінку.
Суддя питає:
– Скажіть, що саме ви вкрали?
– Малесеньку банку консервованих персиків. У ній було лише шість персиків.
– Шість персиків? Тоді суд засуджує вас до шести діб тюремного ув’язнення, день за кожен персик.
З місце схоплюється чоловік жінки і кричить:
– Ваша честь! Ваша честь! Моя жінка ще вкрала банку зеленого горошку.

Оповіла: Леся Яворська


Про бійку у Львові

Львів. Вечір. Останній трамвай. Два хлопці і п’яниця добряче б’ють одного хлопа. Всіх в поліцію, допитують.
Хлоп:
– Єду я, нікаво нє трогаю, а оні началі мєня біть.
Один з хлопців розповідає свою версію:
– Заходимо в трамвай, бачимо цього, щось белькоче по-своєму, і встав спочатку мені, потім приятелю на ногу – геть знахабнів. Ну ми вирішили почекати, якщо не злізе – битимемо. Час йде, нічого не міняється. Ось і почали ми його бити.
До п’яниці:
– А ти навіщо його бив?
– Бачу хлопці, то на годинник, то на нього дивляться, то на годинник, то на нього – потім почали бити. То я подумав, що то по всій країні так!


Про бандерівця і совєцку профілактику

1946-й рік піймали московити бандерівця і проводять профілактику.
Кажуть, ось тобі німець, ось тобі московит. Кого будеш стріляти?
– Певно що московита.
Відлупцювали і знов питають: ось тобі німець, ось тобі московит. Кого будеш стріляти?
– Та певно що московита.
Знову побили тай питають третій раз кого будеш на цей раз стріляти?
Бандерівець питає комісара:
– А ти б кого стріляв?
Комісар:
– Я канєшно нємца!
А бандерівець і каже:
– Ти диви, а мені знов московит лишився!