Ключик до тещі (гумореска)

Жінка й теща парубка
Довели “до ручки”.
Скаржиться за чаркою
Друзям він з получки:
– В приймах я без дозволу
Не роблю нічого.
Прямо хоч у зашморг лізь
Від життя такого!
Друзі стали вчить його:
– Ми пройшли цю школу.
Як прийде́́ш додому – бий
Кулаком по столу
Та кажи: “Я – чоловік,
Я – хазяїн в хаті”
Й починай умови їм
Свої виставляти.

Хлопець все так і зробив,
Як його навчили:
Спершу вдарив кулаком
По столу щосили
І почав: – Ми більше так
Вже не будем жити.
Відтепер, що я скажу –
Будете робити!
Від такої новини
Жінка оніміла,
Ну, а теща, взагалі,
Мало не зомліла.
– Так! Що схочу їсти я –
Те і готувати!
Жінка: – Як?
І теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
І шкарпетки ви мої
Будете вдвох прати!
Жінка: – Як це?
Теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
З ким захочу із вас двох,
З тим і буду спати!
Жінка: – Як?
Теща: – А так!
Він хазяїн в хаті!

Оповів: В’ячеслав Даниленко (04.09.2013)


– І хто ми з тобою тепер? – запитала вона, схиливши голову і обхопивши руками свої коліна…

– І хто ми з тобою тепер? – запитала вона, схиливши голову і обхопивши руками свої коліна. – Друзі чи коханці?..
Він стояв біля вікна і мовчав. Мовчанка затягнулася…
– Ну ким би ти хотів бути? – запитала вона знову.
Він подивився у вікно на темне зоряне небо і замріяно відповів:
– Космонавтом!

Оповіла: Леся Яворська


Петро з Галею їздили відпочивати до Іспанії. Коли повернулися, Петро зустрівся зі своїми колегами, щоб поділитися враженням…

Петро з Галею їздили відпочивати до Іспанії. Коли повернулися, Петро зустрівся зі своїми колегами, щоб поділитися враженням. А ті його відразу:
– Ну як там, Петре, добре відпочили? Як Іспанія?
– Суперово! Країна – казка! Море, мандарини, апельсини, Панелопа Крус – кожна друга. Шикарна країна! Сомбреро, пляжі чистенькі, то треба, хлопці, бачити на власні очі.
– Ну, а пригоди з вами якісь були? – питають хлопці Петра.
– Один раз було. Якось мені Галя каже: “Петре, ти йди до готелю, я по крамницях прогуляюсь”.
Ну, я собі й пішов. Ввімкнув телевізор, відкрив пляшку віскі, сигари, сиджу, відпочиваю – на всі гроші. І тут пішла так третя доба мого відпочинку, а Галі нема. Тоді я спустився до рецепції і кажу: “Я – Петро, з 625-го номеру. Чи ви не бачили моєї Галі?”
– Та чого не бачили, вона у дона Педро, у 1 728 номері.
– Я зразу руки в боки і рішуче пішов до ліфта. Підіймаюсь до 1 728 номера, стукаю. Тут відчиняє двері дон Педро. Боже, хлопці, здоровий, весь у м’язах, волосся чорне, довге, Бандерас відпочиває. Питаю його:
– Шановний доне Педро, чи не скажете мені, а де моя Галя?
А він:
– Ви проходьте, будь ласка, не переживайте, вона є в мене.
І тут виходить з ванни моя Галя.
– Боже, я аж почервонів. Подивився на неї, а живіт висить, груди висять, ноги в целюліті і так мені, хлопці, стало невдобно перед тим доном Педро, навіть і не знаю, як вам то повісти.

Оповіла: Леся Яворська


Зустрілися два колеги при п’ятниці. Після якогось там келішка один починає повідати…

Зустрілися два колеги при п’ятниці. Після якогось там келішка один починає повідати:
– Слухай, їду якось вночі, раптом бачу на дорозі жабу. Підібрав її, приїхав додому, ліг спати, а жабу поклав поруч з собою. Вранці прокидаюся – а зі мною лежить файненька блондинка! Скажи, ти мені віриш ?
– Та вірю, чого би ні.
– А дружина, холєра, – ні!

Оповіла: Леся Яворська


Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме…

Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме:
Один і каже:
– Чуєш, Петре, я якщо надумаю женитися, то візьму собі жінку красиву, мудру, вірну і файну господиню.
– Ого! А ти собі подумав, як з чотирма собі ради даш?

Оповіла: Леся Яворська


Зустрілись два старих знайомих. Один питає: – Слухай, старий! В тебе прекрасна жінка…

Зустрілись два старих знайомих. Один питає:
– Слухай, старий! В тебе прекрасна жінка – розумна, красива, успішна. Як вона примудрилася в тебе закохатися?
– Та-ааа,.. коли я з нею познайомився ще 30 років тому, вона мені так запала в душу, що я пішов на хитрість і прикинувся веселим, розумним, щедрим, дотепним,.. при грошах…
– Ну, а як потім виплутувався?
– Ти знаєш, так нічого і не придумав, як виплутатися. Прийшлося всі тридцять років так і залишатися веселим, люблячим, щедрим, розумним, дотепним і при грошах…

Оповів: Любомир Коваль


Дружина телефонує чоловікові на мобільний телефон: – Ах ти зараза така!..

Дружина телефонує чоловікові на мобільний телефон:
– Ах ти зараза така! Я вже змучилась тебе чекати, місця собі не знаходжу! Де тебе чорти носять?
– Люба! А чи ти пам’ятаєш ту чудову ювелірну крамницю, де ти побачила неймовірно гарне намисто і закохалася в нього з першого погляду?
– Так, звичайно пам’ятаю…
– Так от, люба. Я відпочиваю з друзями в барі навпроти!


Арабський шейх подорожував Україною і закохався в українку…

Арабський шейх подорожував Україною і закохався в українку.
Її тато розповідає своїм друзям:
– Коротше, він мені каже – якщо ви її за мене заміж віддасте, я заплачу за неї стільки золота, скільки вона важить. Ну, я йому відповідаю, що в такому питанні поспішати не треба, поговоримо за місяць.
– Так, – каже один з друзів. – Ти правий, ці шейхи з їх дивними законами… Тут треба добре подумати.
Тато:
– А шо тут думати? Тут думати не треба! Дівчинку годувати треба!


Відходить у вічність старий єврей. Зібралися навколо нього родичі і друзі…

Відходить у вічність старий єврей.
Зібралися навколо нього родичі і друзі. Хочуть на прощання поговорити.
Тут хтось із рідних запитує:
– Ну що, Яшо, чи був ти щасливий в цьому житті ?
– Ні.
– Ов, а чому так?
– Вдома я клав одну ложку цукру в чай, в гостях – три, а любив то з двома!

Оповіла: Леся Яворська


Відходить на той світ один старий чоловік…

Помирає один старий чоловік.
До нього приходять попрощатися двоє його друзів – вже також поважного віку – і кажуть:
– Чуєш, Стефане, ти, певно, скоро підеш на небеса, там із Hим ся зустрінеш. І якщо Він про нас спитає, то кажи ти Йому, чуєш, Стефане, що ти нас не видів та й взагалі не знаєш.

Оповіла: Леся Яворська