На лижному курорті десь в Карпатах до столика, за яким сиділа красива дама і попивала глінтвейн, підійшов джентльмен.

На лижному курорті десь в Карпатах до столика, за яким сиділа красива дама і попивала глінтвейн, підійшов джентльмен.
– Чи можна скласти вам компанію, шановна добродійко?
– Прошу дуже, шановний добродію, – ввічливо відповіла дама і продовжила. – Поставте, будь ласка, лижі біля моїх і замовте собі склянку гарячого глінтвейну, – зворотно запропонувавши йому присісти за столик біля неї.
Чоловік замовив глінтвейн, горнятко чорної кави і представився:
– Мене звати Олександр. Я з Одеси. Я кандидат математичних наук і мені сорок один рік, – наголосивши на своєму віці, так як його зацікавив вік дами, яка пристойно виглядала, але видно було, що вона вже жінка немолода.
Відчувши у запитанні запитання, дама, потягнувши ковток глінтвейну, виважено сказала:
– А мене звати Теодозія. Я зі Львова. Я кандидат економічних наук і мені тридцять дев’ять років, – потягнула ще трішки глінтвейну і додала, – і сімдесят два місяці.

Оповіла: Леся Яворська