Жінка до лікаря: – Лікарю, ну як він там?..

Жінка до лікаря:
– Лікарю, ну як він там?
– Ви ж знаєте, що він у важкому стані, у нього переломи основи черепа, обидвох ніг і рук, до того ж обширний інфаркт та важкий нервовий зрив!
– Я можу з ним поговорити?
– Ні, на жаль, це неможливо – він у реанімації! Якщо Ви щось хочете йому передати, скажіть мені, – я передам пізніше!
– Запитайтеся в нього, чи здала я на права?..

Оповів: Любомир Коваль


Екзаменують кандидата на пост помічника директора…

Екзаменують кандидата на пост помічника директора:
– Представте собі, що ви їдете в двомісній машині і бачите на шосе трьох людей, які просять підвезти: це ваш шеф, літня дама і гарненька дівчина. Кому ви віддасте перевагу?
– Я вийду з машину, віддам ключі шефу, щоб він міг доставити даму за призначенням, а сам залишуся з дівчиною.

Оповіла: Леся Яворська


Вступний іспит у виші. Екзаменатор: – Поясність, будь ласка, чому крутиться електромотор…

Вступний іспит у виші. Екзаменатор:
– Поясність, будь ласка, чому крутиться електромотор.
– Бо електрика.
– Що ж це за відповідь? А чому ж тоді електрична праска не крутиться?
– Бо не кругла.
– Ну гаразд, а електроплитка? Кругла? Чому вона не крутиться?
– Бо шорстка, тертя в ніжках.
– Гаразд… А лампочка! Електрична! Кругла! Гладка! Без ніжок! Чому лампочка не крутиться?
– А лампочка ж як раз і крутиться.
– ?!
– Ну, ось коли ви її в патроні змінюєте, що ви робите? Ви ж її крутите!
– Ну так… насправді… кручу. Хм… Так! Але ж це я її кручу, а не вона сама…
– Ну, знаєте, само по собі взагалі нічого не крутиться! Ось електромотору також, мабуть, електрика потрібна!

Оповіла: Леся Яворська


Університет. Іспит зі світової літератури. Викладач запитує у студентки-блондинки…

Університет. Іспит зі світової літератури. Викладач запитує у студентки-блондинки:
– Чи хотіли б ви поспілкуватися із авторами тих книг, які ви прочитали?
– Так, звичайно, – відповідає блондинка.
– А от якби ви могли зустрітися й поговорити з будь-яким письменником, живим чи вже мертвим, то кого б ви вибрали?
– Звичайно, що живого!

Оповіла: Леся Яворська


Замучений викладач приймає студентів і думає швидше всіх завалити та піти до дому…

Замучений викладач приймає студентів і думає швидше всіх завалити та піти до дому.
Заходить перший студент:
– Уявіть собі, що ви в автобусі в спеку, що ви зробите?
– Відчиню вікно.
– А як це вікно вплине на аеродинаміку та швидкість автобуса?
– Не знаю.
– Гаразд, два.
І тривало так доки не прийшла одна студентка:
– Уявіть собі що ви в автобусі в спеку, що ви зробите?
– Зніму кофтину.
– Ну але там дуже спекотно
– Зніму блузку.
– Ну але там так спекотно, що аж пекло.
– Зніму спідницю.
– Але там люди.
– Та хай гола залишуся, але вікно я не відчиню.


Професор до студента на екзамені…

Професор до студента на екзамені:
— Молодий чоловіче, які види пологів ви знаєте?
Студент:
— Пологи бувають передчасні, запізнілі, неправильні.
Професор:
— Прекрасно, а тепер детальніше, будь ласка.
Студент:
— Передчасні бувають за рік до весілля; запізнілі можуть трапитись через три роки після смерті чоловіка; а неправильні, це коли замість дружини дитину народжує сусідка.


Про молодого гуцула на екзамені

Молодого гуцула на екзамені з історії запитують:
– Як вам краще, молодий чоловіче, задати одне складне запитання чи два легких?
Той подумав і каже:
– Ліпше їдне важкє.
– Добре. От скажіть мені, а де з’явилася перша людина?
– В Коломиї.
– А це чому ж в Коломиї?
– А нє-є-є-є… Це вже єнше важкє питаннє!

Оповів: Любомир Коваль


На екзамені з економіки симпатична дівчина розповідає про Адама Сміта…

На екзамені з економіки симпатична дівчина розповідає про Адама Сміта і не називає його імені.
Викладач запитує:
– А скажіть, будь ласка, студентко, так як звали оцього Сміта?
Ніякове мовчання.
– Ну, не хвилюйтеся, дівчино. Не переживайте так. Згадайте, як же звали першого мужчину, – підказує викладач.
Дівчина червоніє і тихо шепоче:
– Микола…


Про хлопця, який приїхав поступати в московський театральний інститут

Приїхав хлопець поступати в Москву, в театральний інститут. Перший екзамен – російська література. Білет – “Тургенев, Муму”.
– У цьому оповiданнi Тургенев описав життя за крiпаччини. Жила-була бариня i був у неї крiпак, якого звали Герасим. Крiпак той був глухий i нiмий i тому не мав можливостi спiлкуватися з iншими людьми.
– Маладой чєлавєк, гаварітє пажалуйста па-русскі – екзамєн вєдь по русской літєратурє!
– Чекайте-чекайте, зараз все буде! Так от – мав Герасим лише одного товариша – цуцика якого вiн назвав Муму, бо бiльше не вмiв нiчого говорити. От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась i наказала Герасиму його втопити..
– Маладой чєлавєк, да гаварітє же па-русскі, тєм болєє, что нє всє Вас понімают…
– Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от – що робити Герасиму – вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив’язав на один кiнець Мотузки цеглину, другий кiнець – цуциковi на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою клятою мовою говорить: “Гєрасім! За что???”