У купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок…

В купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок. Лягаючи спати, він запитує:
– Ви чи не скажете, котра година
Рабин, не кажучи ні слова, повертається до стінки і засинає.
Вранці поїзд під’їжджає до Харкова. Обидва пасажири готуються до виходу. Рабин дивиться на годинник і каже:
– Юначе, Ви запитували, котра година? Так ось, зараз половина дев’ятої.
– Але чому Ви вчора промовчали?
– Бачите, якщо би я Вам відповів, Ви би запитали, куди я їду.
Я би відповів, що до Харкова. Ви б сказали, що також їдете в Харків. І що Вам ніде переночувати. Я як добрий чоловік запросив би Вас до себе додому. А у мене доня на виданні. Ви би її, швидше за все, спокусили і Вам би довелося з нею одружитися…
– Ну і що ж з того?
– Так ось я і подумав: навіщо мені зять без годинника?

Оповіла: Леся Яворська


Маленький хлопчик років восьми повернувся додому з парку без свого нового велосипеда…

Маленький хлопчик років восьми повернувся додому з парку без свого нового велосипеда.
– Ви знаєте, – сказав він здивованим батькам, – у мене його попросив покататися один старший дядько для свого хлопчика. Дуже просив, так як в нього немає грошей купити новий велосипед для свого синочка. Пообіцяв, що біля 4-ї години повернуть…
Батьки, звичайно, подумки вже попрощалися із велосипедом, але в глибині душі були раді за те, що їхня дитина росте такою чуйною, а не черствою, як більшість навколо. І яке ж було їхнє здивування, коли біля 4-ї години подзвонили в двері. На порозі стояв старший чоловік з пацаном, велосипедом і великою коробкою цукерок. Син тут же уважно оглянув велосипед, подякував за цукерки і заявив:
– Все в нормі! – витягує щось із кишені, – тримайте свого годинника…

Оповів: Любомир Коваль