Про заможного пана та економіку міста

В депресивне містечко проїздом прибув якийсь заможний пан. У місцевому готельчику «Затишок» надумав зупинитись. Вибрав найкращий номер з виглядом на розкішний хвойний ліс, заплатив власнику наперед сто євро, замовив каву еспресо, ранкову місцеву газету.
Власник взяв гроші і швидко побіг у сусідню крамницю, так як був винен її власнику сто євро за напої.
Господар крамнички, взявши гроші, відразу побіг до свого сусіда – фермера, котрому заборгував за молочні продукти. Фермер, зрадівши повернутим грошам, подякував, дав ще за просто так грудку свіжого козячого сиру, а сам пошкандибав до майстра, якому був винен за те, що той полагодив всю його агротехніку.
Майстер – молодий хлопчина, зрадів грошам і відразу побіг до місцевої повії, послугами якої постійно користувався. Повія, побачивши гроші, привела себе в порядок і побігла до готелю, щоб повернути власнику гроші, які заборгувала за використання номерів.
За цей час гість готелю допив каву, повернув газету і вибачився перед власником за те, що не залишиться в готелі на день через те, що задзвонили і йому потрібно терміново поїхати в інше місто, щоб вирішити нагальні справи. Власник зітхнув, повернув гостю назад гроші і побажав йому щасливої дороги.
У результаті гроші так і залишилися в гостя, а економіка містечка запрацювала.

Оповіла: Леся Яворська


Приїхала француженка на бойківскі Карпати, бо їй сказали, шо таких хлопів, як там, нема ниґди в сьвіті…

Приїхала француженка на бойківскі Карпати, бо їй сказали, шо таких хлопів, як там, нема ниґди в сьвіті. Але вибирати тра по мештах, бо чим більший розмір мештів, тим більший … той-во-во.
Вона й ходить, ходить, нарешті бачить 46-й розтоптаний. Підійшла з перекладачем та й каже, шо я тут приїхала з Франції і мушу попробувати саме з Вами!
– Та ви шо, пані, я жонатий хлоп, правовірний греко-католик.
– Та Ви розумієте, я приїхала з самої Франції тілько заради того … Даю 500 євро за їден раз! – То тра подумати … Ну добре!
Їдним словом, пішли до готелю, попорав він гідно француженку … Заспав … Рано збудивси, бачить, француженки нема, а на столі лежать 700 євро. І записка:
– То тих 500, як домовили сі, а за 200 купіт собі нові мешти, бо ті, я так мислю, Вас тиснут!

Оповів Юрко Антоняк