Про знервовану жінку і капелюшок

– Ні, ну це ж треба! Сьогодні на нашій сусідці я побачила точно такого ж капелюшка, як у мене!
– Та не переймайся, кохана! – заспокоює її чоловік. – Я куплю тобі іншого, ще кращого і дорожчого капелюшка…
– От що ні, то ні! Цей капелюшок мені більше пасує, ніж тій дурі!
– Звичайно, кохана. Ти мене переконала. Завтра ж переїдемо звідси, цю квартиру продамо, і, тимчасово знімемо у другому кінці міста…
– Ще чого! – жінка, із захопленням роздивляючись себе у дзеркало, перевела дух. – А сьогодні по новинах передали, що якийсь придурок з самого ранку в нас, ві Львові, стріляв по вікнах. Кажуть, що зі сходу стільки зброї навезли. Ти б поцікавився, що-до-чого і де; хто той хлоп, по кіко бере…

Оповів: Любомир Коваль


Про пані та хлопа з Карпат

Зустріла пані в місті одного гуцула та й здивовано каже:
– О, шановний, який у вас великий капелюх!
– Та, прошу пані, це гуцульський капелюх. Я сам родом із Карпат, у нас, гуцулів, все велике!
– А яка у вас велика сокира!..
– О, прошу пані, це не сокира, а бартка. Як я вже казав, я хлоп із Карпат, у нас, гуцулів, все велике.
Пані задумалась та і спокусилася…

За декілька хвилин пані, невдоволено обтрушуючи спідницю, бурчить:
– А ще казав, що “хлоп з Карпат”…
– Та вибачте, прошу пані. Але я ж не знав того, що ви теж з Карпат…


Чоловік приходить з роботи, дружина читає книгу…

Чоловік приходить з роботи, знімає капелюх, пальто, визувається з мештів, заходить в кімнату і бачить, що його дружина читає книгу.
— Кохана, як минув твій день? Чи тобі не було нудно?
— Ні, любий. Я чудово провела цей вечір у товаристві Вільяма Шекспіра.
— Так, я зрозумів, оскільки він забув тут свій капелюх.