Про головний обов’язок воїна

Десь у Карпатах один старенький бойко, ветеран УПА, зібрав молодих хлопців та дівчат, і, навчає їх основам військової справи.
У кінци лекції задає питання:
– Який перший і головний обов’язок бойка на війні?
– Померти за Неньку Україну! – бадьоро відповідає інтелігентного виду новобранець в окулярах…
– Який тобі йолоп таке сказав? Га? – аж вкурвився старенький ветеран. – Невірно. Перший і головний обов’язок бойка на війні – зробити все так, щоби вороги помирали за Неньку Україну…

Оповів: Любомир Коваль


Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…

Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…
– Порадьте-ми шось, мамо.
– А шо сі стало, доцю?
– То во не знаю, шо маю робити. Здибаюся з трьома легінями. І ніяк не годна-м одного з трьох вибрати.
– Ну то кажи.
– Їден дуже добре зароблєї. Як літо – то ніц-но людям дахи бляхов криє… як осінь – то кіньми ніц-но їздить – бульбу людьом з полів привозит, потім гній розвозит. А як сніг впаде – то чоботи всім направлєї. Та й має багацько грошей. Але тупе таке, як той чобіт. Я коло нього ніц-но говорю і говорю, говорю і говорю… А він писка стулить і ніц-но заглядає на мої цицьки…
– Ая…
– А другий такий мудрий, так всьо знає, шо гет ми страшно сі коло нього робе. Може цілий вечір вповідати, як яка зьвізда на небі сі називає, гет всі зьвізди знає, де в яких краях жиют які люди і яка в них цера – чорна, жовта чи біла, де які слоні з якими псами жиют… А я ніц-но слухаю і слухаю, і слова встромити не годна-м…
– Ая…
– А той третий – то фест як файно танцює. Так тими ножисками закидааає, так ними ладно тупає… Ніц но би-м сі дивила і дивила…
– Ая, – каже мама,- туво тепер-ка сі квапити не треба, раз вже маєш гет трьох…
Потім на кілька хвилин замислилася мама і вповідає:
– Слухай, доню! А того першого ніяк не годна-с навчити танцювати?..

Оповів: Любомир Коваль


Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою. Мама каже доньці…

Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою.
Мама каже доньці:
– Я тобі казала що всі хлопці однакові?
Донька понуривши голову:
– Казали…
– Я тобі казала, що їм всім одного треба?
– Казали…
– Я тобі казала впиратися? Ти впиралася?
– Та впиралася я…
– Та як же ти впиралася?!
– Та як-як? Головою в хату…


Приїхав гуцул на Петра і Павла до Львова…

Приїхав гуцул на Петра і Павла до Львова. Захтів хлоп від своїх баранів та овець трохи відпочити, кави випити, на Шевченка подивитися, на Клюмбу сходити…
Як стемніло, біля однієї кнайпи перестріли його троє:
– Давай, мужичок, бабкі гані!
– Зара, хлопці, зара… – каже гуцул і поволі витягує із-за пазухи обріза. – Ану, хлопчики, лягли! Лягли, я кому сказав! І попливли, і попливли…
Повзуть пацанчики по асфальту, зображаючи плавальні рухи. Тут один із “плавців” не витримує:
– Ну ти, чувак, і дурной!
– А шо ся стало?
– Да кто ж по асфальту плаваєт?
– Писка стули швидко! Бо зара пірнати будеш!


Їхав собі одного разу верховинець, у поважних літах, кіньми через гори…

Їхав собі одного разу верховинець, у поважних літах, кіньми через гори. Дивиться, а край дороги сидить в порохах зовсім маленький хлопчик і гірко плаче…
Зупинився дід біля хлопця і питає:
– Ти чо плачеш, легіню?
– Йой, вуйку! Та як же мені не плакати, коли я ще не можу робити того, що роблять дорослі хлопці…
Старий верховинець зліз з коня, сів си біля хлопчика…
І також гірко заплакав…

Джерело: Lubomyr Koval


Про хлопців з лісу і комуняцьких годувальників

1948 рік. Їде чоловік фірою лісом, аж тут перестріли його бандерівці.
– Куди їдете прошу пана?
– Та моркву везу в заготконтору. А що таке?
– Та нічого такого, – кажуть йому хлопці, перегороджуючи шлях. – То ми тут з комуністами воюємо, а ти їх годуєш!
Набили хлопові трохи писок, ну не вбивати ж дурня за це. Потім взяли найбільшу моркву і засунули в одне місце.
– Гаразд, відпускаємо на перший раз, але якщо ще раз зловимо на тому, що комунякам їжу возиш, розстріляємо. Зрозумів? – перепитує чоловіка командир.
– Зрозумів-зрозумів,- відповідає той, витираючи розбитого носа, але з ледь помітною усмішкою.
– То ти, гнидо, ще й насміхатися смієш…
– Та помилуйте хлопці, – просить той, – та то я не з вас, просто я згадав, що мій сусід позаду буряк цукровий везе.


Про трьох сільських хлопців, бордель і мамку (18+)

Прийшли в бордель троє сільських хлопців, мамка запитує першого:
– У тебе якого розміру?
– 25 сантиметрів!
Мамка звертається до дівчат:
– Дівчатка, хто бажає? Дівчата, штук п’ятнадцять, в захопленні кричать:
– Я, я!
Ну, вибрав хлопець на свій смак, пішли в кімнату. Мамка питає другого про його розмір, той каже, мовляв, 17 сантиметрів.
Дівчата розчаровано зітхнули, проте робота є робота, п’ятеро погодилися і на це. Мамка запитує третього, який у нього?
– 10 сантиметрів. Ну, дівчатка почали ламатися, що ніякого задоволення, йому і самому не сподобається, вони, мовляв, всі звикли до більшого…
Мамка тоді і каже:
– Престиж фірми вимагає, щоб будь-який клієнт був порядно обслужений! Я “працюю” рідко, не така вже і розшарошена, доведеться самій до роботи стати!
Пішли в кімнату, за деякий час звідти – стогони, крики, зойки, верески …
Через 10 хвилин виповзає мамка, ледве ноги пересуває і промовляє:
– От дурень! Ото село неотесане! Ото туман небесний! Та то треба було в довжину міряти!!!


Про випадок в магазині

В магазин заходять троє високих, струнких, симпатичних хлопців.
Кілька хвилин озираються навколо. Перешіптуються між собою, та й кажуть продавчині:
– Дайте нам, будь-ласка, 5 ящиків горілки, 10 палєт пива, 3 ящики мартіні.
Продавчиня:
– Ось, будь ласка.
Хлопці:
– Дякуємо. А дайте нам ще 20, ні краще 25 пачок презервативів.
Продавчиня:
– Хлопці, зачекайте!
– Що?
– Візьміть мене з собою!