Колись, коли я ще був зовсім маленьким, ми не знали, що таке сьвєто Валентина і хто він такий…

Колись, коли я ще був зовсім маленьким, ми не знали, що таке сьвєто Валентина і хто він такий…
Але добре пам’ятаю, як дідо (а тоді він теж не був ще дуже старий; мав вже добре за 60-ть) казав зранку до веселої бабці:
– Ти там си вважий! Бо як будеш мене так щоранє називати коньом, то колись ми вкрадут цигани…

Оповів: Любомир Коваль


Англійський король Річард Левове Серце був високим, сильним чоловіком. Він дуже пишався своєю силою і любив показувати людям, який сильний він був…

Англійський король Річард Левове Серце був високим, сильним чоловіком. Він дуже пишався своєю силою і любив показувати людям, який сильний він був…
Одного разу, коли він проїжджав на коні по сільській місцевості, його кінь загубив підкову. На щастя, це сталося неподалік від села. Незабаром знайшли коваля.
– Маєш хорошу підкову? – запитав Річард у того чоловіка.
Той дав королю підкову. Річард взяв її в руки і розламав надвоє.
– Ця підкова ніц не вартує, – сказав він, – дай мені щось трохи міцніше…
Коваль не сказав ні слова. Мовчки дав королеві іншу підкову, але Річард і її розламав. Коваль витягнув третю підкову. Річард вже і сяк і так пробував її зігнути, але підкова не піддавалася. Король залишився задоволений, і, наказав ковалеві підкувати його коня…
Після того, як робота була зроблена, Річард запропонував чоловікові монету за роботу. Коваль взяв монету між пальців і розламав її надвоє. Тепер настала черга Річарда дивуватися. Він дістав з кишені монету більшого розміру і простягнув її ковалеві. Чоловік розламав і її, кажучи:
– Ця монета теж не дуже хороша, дай мені ще щось міцніше…
Тоді Річард Левове Серце посміхнувся і дав ковалеві палицею по яйцях…
Бо нема чого пискувати до короля…

Оповів: Любомир Коваль


Два бойки вповідають один одному, які в кого вродили яблука…

Два бойки вповідають один одному, які в кого вродили яблука…
– От у мене ябко ся вродило, так то є, я Вам скажу, ябко… Поклав-їм я ‘го на лавку – розламалася надвоє лавка! Таке фист було то ябко…
– Та шо то є,.. дурне то всьо! От я своє ябко поклав на стіл – розвалився стіл наніц!..
– А в мене,.. а в мене таке ябко ся вродило, шо як поклав-їм го на фіру…
– Шось Ви вже ся сусіде забрехали-сте! Ше ми скажіт, шо фіра ся розламала…
– Та де-еее!..Шо там якась фіра?!. З мого ябка виліз хробак і зжер конє!..

Оповів: Любомир Коваль


Карпати. Сидять два сусіди в неділю по службі Божій, балакають, відпочивають…

Карпати. Сидять два сусіди в неділю по службі Божій, балакають, відпочивають…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сте мали два “Жигулі”, в акурат шо їден, шо другий їднакові, то провда, шо їдного Ви би просто так дали мені? Аби мав-їм на чому ся возити…
– Ну певно, шо так! Ми ся вже знаєм, газдо, купу років. Ви ж знаєте, шо ми для Вас ніц не шкода…
Пропустили по кєлішку, закусили, закурили…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сте так-во мали дві “Чайки”, ну ті “Чайки”, шо возят партийні сраки,.. то провда, шо їдну. Ви би просто так мені віддали? Аби-м троха зберіг на старість свої ніженьки…
– Ая,.. певно, шо так! Ну з ким то я би мов ся ділити, як не з Вами…
Принесла жінка борщок з вушками, начиненими грибами, і, пампушки натерті часником. Випили “під борщ” ще по кєлішку, закусили.
– А шо я ше мов сї питати, сусіде… А якби-сте так-во мали два конє…
– Е-е-еее, сусіде, чекайте-чекайте. Шось Ви ся фист розігнали…
– А шо?..
– Ви ми вар’ята не грайте, бо добре знаєте, шо я якраз маю два конє…

Оповів: Любомир Коваль


Про білявку, гуцулів і колеса

Білявка зі столиці їхала в Карпати на своїй крутій іномарці, але пробила два колеса і зупинилась на узбіччі.
В цей час їхали два гуцули на коні.
Блондинка звертається до них:
– Рєбята, памагітє – я в долгу нє астанусь!
Ті поважно злізли з коня і, оглянули пробиті колеса, та й дійшли до висновку:
– Та шо… – кажуть, – тре’ мінєти.
Блондинка:
– Рєбята, на два согласна. Но коню – делать не буду! – категорично заявила білявка.