Продавчиня квітів до молодого чоловіка: – Шановний! Та купіть вже ті прекрасні квіти своїй дівчині!..

Продавчиня квітів до молодого чоловіка:
– Шановний! Та купіть вже ті прекрасні квіти своїй дівчині! Бо я вже замерзла тут стояти!
– А по чому ті ваші троянди?
– Ось ці довгі і з повними бутонами – тридцять гривень за штуку…
– Знаєте шо, так скажу Вам, пані – треба тепліше ся одягати!

Оповів: Любомир Коваль


Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…

Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…А офіціантки все нема та й нема. Кличе він власника ресторану і просить його:
– Ось Вам гроші, купіть будь ласка, квіти для вашої офіціантки.
Власник розплився у задоволеній усмішці:
– Так, звісно! Вона Вам так сподобалася?
– Та ні, по-моєму, вона померла.


Чоловік, лежачи на дивані в романтичному настрої і дивлячись, як жінка прибирає хату, каже…

Чоловік, лежачи на дивані в романтичному настрої і дивлячись, як жінка прибирає хату, каже:
– Кохана, мушу тобі зізнатись: ти прекрасна, як ці квіти!
Жінка, повертаючись до нього:
– Ну та певно! А я думала, я прекрасна, як золотий браслет!
– Ні-ні, кохана! Все ж таки жоден коштовний браслет не зрівняється з твоєю красою! Ти прекрасна, як ці квіти!


Жінка виказує чоловікові докірливо: – До весілля ти мене балував – на побачення квіти приносив…

Жінка виказує чоловікові докірливо:
— До весілля ти мене балував – на побачення квіти приносив, у ресторани водив, презенти дорогі дарував, каву в ліжко носив, серенади співав, обіцяв зірку з неба зняти. А нині, ех, хоч би квітку яку приніс!
— А ти хоч раз чула, щоб рибалка наживлював гачок після того, як рибку упіймав?


Син каже мамі: – Мам, дайте мені грошей на квіти – я сьогодні йду на побачення з дівчиною!..

Син каже мамі:
– Мам, дайте мені грошей на квіти – я сьогодні йду на побачення з дівчиною!
– Сьома, ти зійшов з розуму не на тій зупинці! Що ж таке букетик троянд ? Це через три дні – колючий віник! Послухай маму, краще подаруй дівчині мою герань – від неї хоч міль поздихає!

Оповіла: Леся Яворська


Прийшов інтелігентний львівський пан на базар, щоб вибрати квіти жінці на день народження…

Прийшов інтелігентний львівський пан на базар, щоб вибрати квіти жінці на день народження. Йде ринком і згадує, що коли купували з жінкою квіти на забаву, то вона вибирала такі, щоб довго стояли, не в’янули ну і гарно пахли. Йде чоловік, приглядається, розпитує. Тут навздогін йому одна з квіткарок кричить:
– Прошу пана, у мене понюхайте – тиждень стояти буде!


Шоста ранку,.. біля колишнього Галицького базару у місті Львові…

Шоста ранку,.. біля колишнього Галицького базару у м.Львові. До квіткового магазину, який працює цілодобово, заходить інтелігєнтний чоловік, але страшенно пом’ятий,.. замість краватки якийсь огризок висить на шиї,.. сама шия, як і сорочка в слідах від губної помади… Очі червоні,.. рухи невпевнені…
Побожно закотивши очі до неба, каже до до продавщиці:
– Слава Їсусу Христу! Підберіть, будь-ласка, букет для моєї коханої і найкращої на цілий світ дружини,.. із семи троянд…
На хвилину задумався, і, добавив:
– Маю ще до Вас екск,.. ескскк,.. ексксклюзивне прохання: обріжте всі шипи на трояндах…

Джерело: Любомир Коваль