Здибалися два куми на полонині, стали до розмови. Один другому все каже, скільки він зробив…

Здибалися два куми на полонині, стали до розмови.
Один другому все каже, скільки він зробив. Той слухав, слухав і каже:
– Куме, як це вам вдається стільки встигати і ставитися до всього оптимістично ?
– Та я просто ні з ким не сперечаюся.
– Але це ж неможливо ?!
– Ну, неможливо, так неможливо.

Оповіла: Леся Яворська


Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою…

Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою.
І от якимось дивом знайшла жінка чоловікову “заначку”… Відразу кинулася до мужа з питаннями:
– Оба-на!!! А то звідки в тебе так багато грошей?!.
– Що значить – “звідки”?! На подарунок тобі збирав…
– Та-ааак? Справді?!. А чого ж так мало?!.

Оповів: Любомир Коваль


Йде вулицею професор з дружиною. Тут жінка киває якомусь двірнику…

Йде вулицею професор з дружиною. Тут жінка киває якомусь двірнику.
Чоловік глянув скоса та й питає:
– Хто це?
– Та вчилися разом, він кликав мене заміж!
– Ось бачиш, якби ти тоді погодилася, то зараз була б дружиною двірника!
– Любий, якби я тоді погодилася, то зараз професором був би він.

Оповіла: Леся Яворська


У холі пологового будинку – схвильований чоловік…

У холі пологового будинку – схвильований чоловік…
Він то присяде, то нервово ходить туди-сюди. Нарешті медсестра виносить йому новонародженого чорношкірого малюка. Видно, що медсестрі ніяково, у той час як чоловік уважно придивляється до дитини. А тоді він сплескує руками:
– Іншого я від своєї Марусі не чекав! Вічно у неї все пригорає!


Гра у преферанс затягнулася до ранку. Невиспана дружина виходить зі спальні…

Гра у преферанс затягнулася до ранку.
Невиспана дружина виходить зі спальні у вітальню, а там картярі разом з її чоловіком ще досі грають. Жінка сердито до чоловіка:
– Та коли ж вже нарешті закінчаться ці ігри у нашому домі?!
– Вибач, люба, не знаю, що тобі й сказати. Але цей дім вже не наш…


Жінка викликала столяра: – Що трапилося?..

Жінка викликала столяра.
– Що трапилося?
– Як тільки вулицею проїжджає трамвай, шафа тріщить і розсипається. Зробіть щось із цим, бо мої нерви вже не витримують.
– Що ж, подивимося ізсередини….
Столяр знімає взуття і залазить у шафу. У цю хвилину заходить чоловік.
– Що Ви тут робите? – запитує він столяра.
– Ви не повірите, але я чекаю трамвая..


Чоловік потрапив до в’язниці. Понудився трохи та й каже співкамерникам…

Чоловік потрапив до в’язниці. Понудився трохи та й каже співкамерникам:
– Нудно тут у вас… От мене до в’язниці проводжали дві дівулі – одна ось з такими цицьками, а друга – ось із такою задницею…
Ув’язнені уважно слухали, тут піднімається один із них – неголений здоровань і каже:
– Не показуй на собі – погана прикмета!


Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…

Прийшов чоловік у ресторан, зробив замовлення. Чекає двадцять хвилин, чекає годину…А офіціантки все нема та й нема. Кличе він власника ресторану і просить його:
– Ось Вам гроші, купіть будь ласка, квіти для вашої офіціантки.
Власник розплився у задоволеній усмішці:
– Так, звісно! Вона Вам так сподобалася?
– Та ні, по-моєму, вона померла.


Дівчина прийшла до лікаря на прийом. Він запропонував їй роздягнутися…

Дівчина прийшла до лікаря на прийом. Він запропонував їй роздягнутися, і вона, роздягнувшись за ширмою, вийшла, прикриваючи руками все, що можна прикрити. Лікар глянув на неї і каже:
– Не хвилюйтеся, я – професійний лікар і сприймаю Вас лише як пацієнтку. Саме тому мене зовсім не турбує Ваше тепле, пишне, розкішне, солодке тіло…


Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…

Збираються чоловік з жінкою до Оперного театру, на оперу…
Жінка одягає розкішне плаття, підходить до чоловіка, просить, щоби він защіпнув їй замок-блискавку на спині і повертається до нього спиною…
Чоловік защіпає, секунду-другу щось думає, тоді розщіпає, знімає сукню разом з трусиками і тими всіма прибамбасами і несе її до ліжка…
– Коханий, в чому справа? – жінка заметушилася. – У нас немає часу, ми можемо ся спізнити до Оперного театру…
– Знаєш що, люба? Оперний театр ві Львові стоїть вже більше сотні років. І ще стільки ж простоїть! Чого не скажеш про твого покірного слугу. У нього це вже справа випадку!

Оповів: Любомир Коваль