Про жінку, священика і розлучення

Жінка в церкві, просить отця:
– Отче, дайте мені дозвіл на розлучення з чоловіком!
– А в чому справа, дитинко?
– Та кожен божий день п’є! Не працює! А ще мене й б’є!
– А ти за нього навіщо заміж виходила?
– Та бо дурна була!
– А бачиш! А він тебе, таку не мудру, заміж таки взяв!

Оповіла: Леся Яворська


Про хитрого грішника

Приходить один чоловік до священника, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Пан отець його питає:
– Ну кажи, грішник, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння?
– Не можу сказати, пане отче, соромно.
– Ага соромно? А чи не з дружиною кравця Степана?
– Ні, пане отче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною булочника Івана?
– Ні, пане отче.
– І вона ні? Знаю. З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця. Адже так?
– Ні, пане отче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав його при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх, пан отець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю.

Оповіла: Леся Яворська


Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді…

Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді.
Дорога йшла через лісочок. Вони зупинились. Пташки щебечуть, вітерець пестить волосся. Краса. Не втримались і согрішили.
Приїхали до церкви, сповідаються:
– Знаєте, отче, согрішив я з кумою по дорозі до вас.
– І скільки разів?
– Та тільки один.
– Прочитаєте 10 “Отче наш” і “Діво Маріє”…
Другою сповідається кума. Призналась і вона про гріх.
– І скільки разів?
– Та два, отче.
– А ваш кум сказав, що один раз! – зауважив священик.
Кума, опускаючи очі:
– А він що, назад один поїде?!


Про жінку, чоловіка і його останні слова

Похорон в Карпатах. Молода гуцулка ховає свого мужа.
Вдова в глибокій жалобі, очі червоні від сліз. Священик читає молитву та втішає рідних і близьких небіжчика.
– Так вже влаштований цей грішний світ, рідні мої парафіяни, – кажуть панотець, – що всі ми рано чи пізно відійдемо в кращий світ. Смерть – це таїна, але в каждій таїні є двері. Сьогодні ваш дорогий син, муж і отець легонько привідкрив ті двері; він відійшов від нас, але він навіки останеться в наших серцях. Ми завжди будемо пам’ятати його світлий образ… І коли вам буде особливо тяжко, – тут він повертається до молоденької вдови, – ви згадайте, як любили цього Божого раба, як тепло, млосно і радісно вам було поряд з ним. Згадайте його світле обличчя, його спрацьовані руки і його востатні слова… Ви ж пам’ятаєте його послідні слова, дитино?
– Та пам’ятаю, панотче!..
– І що ж він сказав?
– Із того обріза, корово, ти навіть в слонє не поцілиш!..

Оповів: Любомир Коваль


На сповіді: – Святий отче, я хочу висповідатися вам у гріху…

На сповіді:
– Святий отче, я хочу висповідатися вам у гріху.
– Слухаю, сину мій.
– Вчора я гуляв по парку і на дальній алеї побачив голу жінку, яка лежала під деревом.
– Це ще не гріх, сину мій.
– Я підійшов до неї ближче і задивився.
– Це теж не гріх, але вже спокуса.
– Тоді вона розсунула ноги і грайливо на мене подивилася.
– Це вже сильна спокуса.
– А я встав як укопаний і дивився на неї, поки вона не встала і пішла.
– Так, сину мій, це вже гріх, гріх було цим не скористатися!


Поїзд. У купе, де сидить черниця, заходить жінка в шикарному манто…

Поїзд. У купе, де сидить черниця, заходить жінка в шикарному манто.
Черниця:
– Господи! Яка краса! Скільки ж вона коштує?
Жінка, знімаючи шубу, каже:
– Одна ніч любові.
Знімає манто, а під ним надзвичайно красиве намисто.
Черниця:
– О, Господи! А скільки коштує така краса?
Жінка:
– Дві ночі любові.
Жінка знімає рукавички, а на одному з її пальців – перстень з смарагдом.
Черниця хреститься:
– О, Господи! А скільки коштує ця краса?
Жінка:
– Три ночі любові.

Ніч. Келія. Стук в двері.
Черниця:
– Хто там?
– Та то я, отець Андре!
– Отче Андре, а не йшли би ви зі своїми карамельками!

Оповіла: Леся Яворська


На сповіді панотець питає чоловіка: – Сину мій, скажіть мені, чи ви курите?..

На сповіді панотець питає чоловіка:
– Сину мій, скажіть мені, чи ви курите?
– Ні, отче!
– Може, пиячите ?
– Ні, Боже збав!
– Ну а з жінками як?
– Утримуюсь, панотче.
– Я не бачу у вас жодного гріха! – вигукує подивований священик, який вперше бачить такого праведного чоловіка.
– Та ні, отче, є у мене один гріх – я брешу багато!

Оповіла: Леся Яворська


Про пробачення і ворогів

Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони пробачити своїх ворогів.
Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик продовжував говорити ще хвилин 20, а потім повторив своє запитання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик прочитав проповідь ще 15 хвилин і знову запитав, чи готові вони пробачити своїх ворогів. Втомлені парафіяни відповіли одноголосно, і тільки одна літня бабуся утрималася.
– Тітко Пилагея, ви не готові пробачити своїх ворогів?
– У мене немає ворогів, – відповіла бабуся.
– Це дивовижно! А скільки вам років?
– Дев’яносто три.
– Тітко Пилагея, будь ласка, вийдіть вперед і розкажіть парафіянам, як людина може дожити до 93 років, не маючи при цьому жодного ворога.
Маленька мила бабця повільно вийшла в центр церкви, обернулася до парафіян і сказала:
– Це було дуже легко! Я просто всіх цих курев пережила!

Оповіла: Леся Яворська


Про зажуреного українця і пораду священика

Прийшов українець до священика та й питає поради:
– Панотче, як жити? Московити нас знищити хочуть, на що сподіватися?
– От що я тобі скажу, сину: були українці та хозари, і де тепер ті хозари? А були українці та половці з печенігами, і де тепер ті половці, а де печеніги? Га? А були українці та монголи, і де нині ті монголи? А тоди були українці та московитські царі, і де теперка ті царі? А потому були українці та Сталін, і де тепер той Сталін? А нині оце є ми і московити…
– То що ви тим хочете сказати, панотче?
– Та шо – шо, та ми теперка знову у фіналі!


Про грішника без парасолі

Приходить хлопець до священика на сповідь і розповідає:
– Отче, я згрішив, на минулому тижні: я прийшов до своєї троюрідної сестри в гості, вона приготувала мені чаю, я пив чай, говорили, тут раптом почало хмаритися і почалася гроза, а я парасолі не мав, та й маршрутки вже не ходили і вже було пізно, і не знаю що зі мною трапилося, але я із нею переспав.
– Ну синку, це великий гріх…
– Зачекайте отче, це ще не все, позавчора, я прийшов до своєї двоюрідної сестри, та й знову почалася гроза, а я знову парасолі не мав, і маршрутки вже не ходили, та й вже було пізно, і я не знаю що трапилося, та я із нею переспав.
– О, сину, це вже дуже великий гріх…
– Та отче, це ще не кінець… Вчора прийшов до свого брата…
– Знаєш що синку, йди ти краще додому, бо щось хмаритися починає, а ти я бачу без парасолі…