Одного разу повітряна куля якимось дивом збилася з курсу і пілот приспустився з нею вниз…

Одного разу повітряна куля якимось дивом збилася з курсу і пілот приспустився з нею вниз.
Побачивши внизу чоловіка, він запитав:
– Прошу пробачення, сер! А де я зараз перебуваю?
– Ви перебуваєте на повітряній кулі на висоті 15м над землею. Ваші координати /наприклад/: 5°28’17” N і 100°40’19″Е.
– Схоже, що Ви математик, – зітхнув пілот.
– Так, я математик, – погодився перехожий. – А як Ви здогадалися?
– Ваша відповідь, так виглядає, що правильна і вичерпна. Але мені абсолютно нічого не дала. Я, як і раніше, не знаю, де я перебуваю і що мені робити. Фактично Ви мені анітрохи не допомогли, тільки марно згаяли свій і мій час…
– А Ви, схоже, політик, – зауважив математик.
– Так. Я справді керівник серйозної парламентської партії БеБеБе, – пожвавішав пілот, – але як Ви здогадалися? Ви що, бачили мене по телевізору?
– Та який телевізор?!. – здивувався математик. – Я ж математик. Ось дивіться: Ви не розумієте ні де Ви перебуваєте, ні що Вам треба робити. У цьому Ви покладаєтеся на тих, хто під Вами. Запитуючи поради у спеціаліста, Ви ні на секунду не замислюєтеся, чи здатні Ви зрозуміти його відповідь. І коли виявляється, що це не так, Ви обурюєтеся, замість того, щоби хоча би спробувати зрозуміти цю відповідь. Ви є точнісінько у такій же дурнуватій ситуації, що і до моєї відповіді, але тепер чомусь звинувачуєте в цьому мене. Нарешті, Ви перебуваєте вище за інших лише завдяки надутому міхуру, і якщо з ним щось трапиться – падіння стане для вас фатальною катастрофою…

Оповів: Любомир Коваль


Одного разу політика збила машина, він загинув і потрапив на небеса…

Одного разу політика збила машина, він загинув і потрапив на небеса. Там його зустрів Апостол Петро і сказав:
– Ласкаво просимо! Ви знаходитесь біля воріт Раю, але місце, в якому ви проведете вічність ще не визначено. Вибір буде за вами. Згідно з правилами, ви повинні провести день в Пеклі і день в Раю, щоб потім зробити свій вибір.
– Навіщо все це? Тут і думати нічого – Рай, звичайно!
– Мені шкода, але правила є правила, – з цими словами Петро повів політика в Пекло.
Він увійшов в ворота пекла і опинився на зеленій галявині для гольфу. Поруч стояв шикарний нічний клуб, з якого повиходили його колишні колеги і друзі, одягнені в шикарні костюми, вони сміялися, тиснули політику руку і згадували прекрасні дні на Землі, коли всі вони вели безтурботне життя і добре заробляли на інших. Шампанське, ікра, лобстери, танці, гарні дівчата… Та ще й диявол виявився доброзичливим хлопцем! Але день підійшов до кінця, і політику довелося знову повернутися до воріт Раю.
В Раю теж було непогано: чудові сади, навколо пухнасті хмари, ангели грають на арфах, лунають красиві пісні. Через 24 години до політика підійшов Апостол Петро, ​​щоб дізнатися його остаточний вибір. Той задумався на кілька секунд і сказав:
– Навіть не знаю … Ніколи не думав, що скажу це … Але я вибираю Пекло!
Петро зітхнув і повів політика до воріт Пекла. Коли вони прийшли, політик був вражений: гольфу немає, клубу теж, друзі варяться в казанах, навколо ходять страшні чудовиська. Тут прибіг диявол і поклав на плече політика свою лапу з величезними кігтями.
– Я не розумію, – сказав політик. – А що сталося? Вчора тут було так класно: вино, дівчата, танці, а зараз мої друзі горять у вогні! Як же так?
Диявол посміхнувся і відповів:
– А чого ж ти хотів, старий? Вчора була передвиборча компанія, а сьогодні ти вже проголосував!