У крамниці зброї: – Прошу продати мені рушницю…

У крамниці зброї:
– Прошу продати мені рушницю.
– У Вас довідка є?
– Коли продасьте рушницю – буде Вам довідка.
– Почекайте. Так не можна. Вам ніхто рушницю без довідки не продасть…
– А мені довідку без рушниці ніхто не видає!
– Ну добре… А у Вас хоча б гроші з собою є?
– Я збирався принести гроші разом з довідкою…
– Ви – ненормальний!
– Ну певно що так! Ви можете казати все, що хочете. Адже рушниця поки що у Ваших руках…

Оповів: Любомир Коваль


Прискіпливий покупець оглядає вітрину і питає у продавчині…

Прискіпливий покупець оглядає вітрину і питає у продавчині:
– А що у вас є з риби?
– Нині є лише оселедець.
– А чому так?!
– А бачте, солярка нині дорога, бензину немає, звідси і перебої в постачанні.
Покупець, задумливо, скоса поглядаючи на оселедець,:
– А ця скотина шо, на ровері сюди добралася?


Продав гуцул косовицю і поїхав на авто базар машину купувати…

Продав гуцул косовицю і поїхав на авто базар машину купувати.
Підходить до однієї із машин. Питає, що то за машина, а продавець йому відповідає:
– Це Форд фокус…
– А в чому фокус?
– Поїхали, покажу!
Їдуть, машина працює чудово.
– А в чому ж фокус? – не йметься гуцулові.
– Бачиш дерево? – питає водій.
– Бачу.
– Заплющи очі.
Гуцул заплющив. Водій об’їхав дерево і їде далі.
– Тепер розплющуй, от в цьому і фокус…
Гуцул купив машину, приїжджає додому, збирає друзів і родичів, садить всіх в машину і їдуть з гори. Гуцул і каже:
– Бачите оту смереку перед нами, ану заплющіть очі, зараз покажу фокус.
Розганяє машину і з розгону як лупне у смереку!
Отямившись після удару, каже:
– Яка то зараза очі не закрила???

Оповів: Vasya Koba


Про тютюн

Куми купують на базарі тютюн. Продавець дуже розхвалює свій товар:
— Купуйте тютюн, прекрасний тютюн. Від цього тютюну старим не будеш, собака не вкусить і злодій до хати не залізе.
Куми купили тютюн, а потім запитують продавця:
— А чому старим не будеш?
— Бо до старості не доживете.

— А чому собака не вкусить?

— Бо ходитимете з палицею.
— А чому злодій до хати не залізе?
— А тому, що цілу ніч кахикатимете.


Про масло, цукор і мірку

Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.
Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:
— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.
Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:
— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.