Вхід до Раю. На брамі – Святий Петро…

Вхід до Раю. На брамі – Святий Петро…
До нього підходить Ангел…
— Тут до нас атеїсти прийшли. Загинули в результаті кривавого теракту. Якби і невинно убієнні, але ж і атеїсти. Та хоча атеїсти, однак жили вони правильно: не обманювали, не крали, перелюбом жоден з них не займався, хабарі не давали, до свинячого вереску не напивалися, не лихословили, не брехали…
— Відший їх якось звідси! Нехай забираються геть! Теж мені – невинно убієнні! На місці терактів, особливо кривавих, ніхто випадково не опиняється. На все Воля Божа! Я що, маю тебе ще й цьому вчити? – грізно насупивши брови, запитався Петро в Ангела…
Ангел розгублено знизав плечима…
Петро продовжив:
— Атеїстів нам ще тут бракувало. Тебе як звати?
— Ангел Фоланд…
— Так от, Ангеле Фоланд. В нас скоро пройти через Рай буде неможливо – купа народу… А тут ще оті-во, криваві жертви…
— Святий Петре! – смиренним голосом сказав Ангел. – Вони дружно кажуть, що всі щиро каються і просяться на прийом до Нього. Хочуть Йому особисто все пояснити…
— На який ще прийом, яке особисто?!. Ти хоч уявляєш, скільки нескінченних годин Він працює протягом лише однієї Вічності?!. А ми з тобою будемо Йому якимись атеїстами голову морочити? Він давав їм шанс за земного життя йти правильним шляхом? Вони чули церковні дзвони? Вони бачили церкви на хрестах? Вони чули, як люди колядують, водять гаївки і славлять Бога? Їм хтось забороняв це робити? А якби і забороняв… Каються вони тепер, пояснити щось хочуть… Нема що тепер пояснювати! Вистави їх звідси геть!..
— А як Ви собі уявляєте я це зроблю? Тут же не Пекло, де тобі на кожному кроці хамлять і просто так подалі посилають. Та й каються ці атеїсти щиросердечно…
— А ти сам бував хоча б раз у Пеклі, Ангеле Фоланд?
— Не бував, слава Богу…
— А для чого ж тоді маячню городиш про те, чого ніколи не бачив? – знову насупив брови Святий Петро.
— Так що ж їм сказати? – ніяк не вгамовувався Ангел…
Раптом в очах поважного Небесного старця застрибали бісики…
— А ти скажи їм, що Його немає…

Оповів: Любомир Коваль


Давно-давно, десь в Едемі. Приходить Єва до Творця…

Давно-давно, десь в Едемі. Приходить Єва до Творця:
– Господи! Ти так все чудово влаштував, і отой чарівний сад, і райські кущі, і яблунька, і навіть ота-во прикольна гадюка! Але чому мені так сумно і одиноко, Господи?
– Гаразд! Я попробую допомогти тобі, я сотворю тобі друга…
– Так, Господи…
– Це буде сильна, брутальна, смердюча і хтива тварюка,.. вся із пристрастей і протиріч…
– Так, Господи…
– Його неможливо буде приборкати,.. весь день він буде полювати,.. вечором буде грати в карти,.. буде без міри жерти і вживати алкогольні напої, а опісля – ригати і пердіти де попало… А ночами – ублажати тебе…
– Так, Господи…
– Але тоді ти маєш пообіцяти мені де-що…
– Так, Господи! Я на все згідна, лиш би одній не бути!..
– Ніколи! Ніколи і за жодних обставин не кажи йому, що я сотворив тебе першою!!!..

Оповів: Любомир Коваль


Одного разу політика збила машина, він загинув і потрапив на небеса…

Одного разу політика збила машина, він загинув і потрапив на небеса. Там його зустрів Апостол Петро і сказав:
– Ласкаво просимо! Ви знаходитесь біля воріт Раю, але місце, в якому ви проведете вічність ще не визначено. Вибір буде за вами. Згідно з правилами, ви повинні провести день в Пеклі і день в Раю, щоб потім зробити свій вибір.
– Навіщо все це? Тут і думати нічого – Рай, звичайно!
– Мені шкода, але правила є правила, – з цими словами Петро повів політика в Пекло.
Він увійшов в ворота пекла і опинився на зеленій галявині для гольфу. Поруч стояв шикарний нічний клуб, з якого повиходили його колишні колеги і друзі, одягнені в шикарні костюми, вони сміялися, тиснули політику руку і згадували прекрасні дні на Землі, коли всі вони вели безтурботне життя і добре заробляли на інших. Шампанське, ікра, лобстери, танці, гарні дівчата… Та ще й диявол виявився доброзичливим хлопцем! Але день підійшов до кінця, і політику довелося знову повернутися до воріт Раю.
В Раю теж було непогано: чудові сади, навколо пухнасті хмари, ангели грають на арфах, лунають красиві пісні. Через 24 години до політика підійшов Апостол Петро, ​​щоб дізнатися його остаточний вибір. Той задумався на кілька секунд і сказав:
– Навіть не знаю … Ніколи не думав, що скажу це … Але я вибираю Пекло!
Петро зітхнув і повів політика до воріт Пекла. Коли вони прийшли, політик був вражений: гольфу немає, клубу теж, друзі варяться в казанах, навколо ходять страшні чудовиська. Тут прибіг диявол і поклав на плече політика свою лапу з величезними кігтями.
– Я не розумію, – сказав політик. – А що сталося? Вчора тут було так класно: вино, дівчата, танці, а зараз мої друзі горять у вогні! Як же так?
Диявол посміхнувся і відповів:
– А чого ж ти хотів, старий? Вчора була передвиборча компанія, а сьогодні ти вже проголосував!


Помер чоловік і потрапив у рай. А в тому раю – нудно, робити нічого…

Помер чоловік і потрапив у рай. А в тому раю – нудно, робити нічого. Гуляти і слухати пташок з часом обридло. Пішов до Господа і каже:
– Господи, мені в раю так нудно, покажи хоч на хвильку, що там в пеклі робиться.
Бог каже:
– Ну добре, якщо вже сам просишся, то йди дивися.
Чоловік приходить в пекло, а там життя вирує – все, чого душа забажає, а головне дівчата ходять – одна красивіша за другу. Не стримався хлоп і каже до Бога:
– Господи, хочу бути в пеклі!
Бог:
– Не можу! Ти був дуже праведним за земне життя! Але можу відправити тебе назад на землю і, якщо встигнеш за місяць нагрішити на пекло, – то опинишся в пеклі.
Чоловік вернувся на землю і давай грішити, а на кінець зґвалтував вісімдесятирічну бабусю і знову помер.
Дивиться – а він знову в раю! У нього паніка – біжить до Бога і на його здивоване питання Бог відповідає:
– Ну ти, звичайно, дав собі джазу вповні, але в пекло не можу відправити – тебе бабця відмолила.

Оповіла: Леся Яворська


Подружжя пенсіонерів потрапило в рай. Сонце лагідно світить, пташки радісно співають…

Подружжя пенсіонерів потрапило в рай. Сонце лагідно світить, пташки радісно співають, красиві рослини та дерева тішать око, краса – аж серце радіє! Живуть – тішаться день, другий… Тут старий як дасть зненацька своїй дружині ляпаса.
– За що? – питається перелякано дружина.
– Якби не твоя дієта на кашки, ми б тут уже рік жили!


Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик…

Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик.
До них виходить Святий Петро і каже:
– Ти, водію, проходь, а ти, отче, почекай трохи.
Священик обурюється:
– Як то так? Я все життя церкві присвятив, а він іде перший!
– Ну і що? У тебе в церкві всі спали, а у нього в маршрутці всі молилися!


Помер один багатій та й опинився під воротами до раю…

Помер один багатій та й опинився під воротами до раю.
Тут виходить до нього святий Петро:
– Чого тобі треба, чоловіче?
– Святий, впусти мене до раю. Я заслужив – багато церков набудував за життя.
Святий Петро каже:
– Мушу спитати у Бога.
Пішов, нема його, нема, чоловік вже починає метушитися, чого ж так довго. Аж тут Петро вертається:
– Знаєш, ми порадилися з Богом і вирішили, що повернемо тобі гроші за церкви.


Поліцейський зупинив священика і так його бештає, що той вже не знає де йому подітись…

Поліцейський зупинив священика і так його бештає, що той вже не знає де йому подітись:
– Пане отче, ви порушили правила, але я не буду вас штрафувати, якщо ви чесно мені скажете…
– Що сказати?
– Чи є Бог?
– Звичайно,є.
– А рай є?
– І рай є.
– А пекло?
– А от пекла немає…
– Як нема, а чому?
– Бо всю смолу забрали на асфальт, а вас – чортів – на дороги поставили.


Про душу депутата на тому світі і невідворотну карму

Помирає депутат, його душа та душі інших мерців потрапляють до чистилища, де їх зустрічають ангели….
– У нас сьогодні акція! Безкоштовно проводимо екскурсію у Раю та Пеклі, а вже потім ви робите вибір.
Заходять в пекло – а там всі п’ють, танцюють, дуріють по повній програмі….
Заходять в рай – а там співають пісень, ходять в театр, читають вірші…
Подивився на це все депутат та й вирішив, що краще в пеклі. Заходить – а там чорти, казани – всі варяться, граблями спини чешуть…Почав кричати:
– Ангели, та ви мене надурили! Ви брехуни…
– Та чого ти, – каже один з ангелів. – То у нас передвиборча агітація була!