Дід у своєї старої запитує: – Послухай, Одарко, ось вмру я, як ти мене поховаєш?..

Дід у своєї старої запитує:
– Послухай, Одарко, от вмру я, як ти мене поховаєш? Аж надто ти скупа в мене. А куди гроші-то берегти, у могилу їх не забереш …
– Прямо вже скупа! Поховаю не гірше, ніж олігарха! Костюм замовлю дорогий, в церкві батюшка відспіває, все як у людей буде!
Вирішив дід перевірити бабку. Через тиждень після розмови прикинувся, що помер. Бабка надягає на нього трико, футболку, кеди. Кладе у труну і голосить:
– І на кого ти мене покинув?! Куди ж ти зібрався?!
Дід підвівся, вилазить з труни:
– На футбол … трясця твоїй матері!


Дві куми зустрілися, розцілувалися, стали до балачки:

Дві куми зустрілися, розцілувалися, стали до балачки:
– Ну, кумонько, як там життя Ваше з кумом? – питається одна в другої.
– Та жити можна, але з коханням маю проблеми…
– А то чо?
– Та як тільки я наберуся духу і відважуся, як тільки причепурюся-підготуюся, тільки зачнем, аж тут, як на зло, на порозі мій чоловік з’являється!

Оповів: Любомир Коваль


Науковий діалог

– Уступі бабушкє мєсто!
Це мені в тролейбусі так над вухом забулькало. Мало тюлька за комір не посипалась.
Бабушка була років піїсяти, но виглядала на злісного прогульщика цвинтаря , дихала узкім духом на весь тролейбус і пускала бульки з носа і рота.
– Абізянка, я тібє гаварю! Вставай – пусть бабушка сядєт!
Повертаю голову назад і бачу, як дівчинка-негритянка встає з сидіння. Їй на плече лягає рука старшого інтелігентного чоловіка в сірому капелюсі, котрий сидить позаду:
– Сиди, дитинко! Не звертай уваги – то є середньостатистична мерзота в стані середнього алкогольного похмілля, перманентної інтоксикації і хронічного небажання еволюціонувати.
– Чё,чё? – Нависає над ним ” бабушка”.
– Ви хотіли сказати, прошу пана, – відсторонюється і відмахується від неї дівчинка, – що це є представник первісної невилюднілої фауни, котру вчені вважають тупиковою гілкою людства? – Питає дівчинка.
– Саме так. Найсвітліші уми досі сперечаються: чи це є первинна форма гомо сапієнса, чи тільки, зупинений в розвитку, гомо еректус. Вся проблема в тому, що ніяк не вдається науково довести, чи є в їхніх темних головах проблиски розуму.
– Тобто: можна вважати, що перед нами яскравий приклад rusishе vulgaris, або просто типового моsкаля? – Питає дівчинка-негритянка.
Все…

Оповіла: Дзвінка Торохтушко


Вечір. Як зазвичай при п’ятниці три куми здибалися, випивають…

Вечір. Як зазвичай при п’ятниці три куми здибалися, випивають, закушують, балакають. І тут один каже:
– Шановне паньство, щойно нагадав собі! Маю для Вас гарну новину! Вчора Галя із Зимної Води трійню народила.
– Йой, куме, та йдіть Ви!
– Та то Ви йдіть, куме! – відповідає той. – Бо я вже вчора свого забрав!

Оповіла: Леся Яворська


Поїзд Київ-Львів. В одному купе їдуть чоловік і вельми приваблива жінка.

Поїзд Київ-Львів. В одному купе їдуть чоловік і вельми приваблива жінка. Дивляться один на одного, відводять погляди, знову зиркають в очі один одному… Та й так півдороги.
Тут жінка не витримала і питає у чоловіка:
– Пробачте, а про що Ви зараз думаєте ?
– Про те ж, що і Ви, – відповідає чоловік.
– Але ви ж негідник!

Оповіла: Леся Яворська


Здибалися два куми, довго не виділи один одного…

Здибалися два куми, довго не виділи один одного. Втішились, обнімались, цілювались, по плечах один одного ляскали, по спині. Врешті-решт стали до розмови і один кум питає другого:
– Чуйте, куме, а спитайте мене, куме, як я ся маю!
– Та добре, куме! А як ви ся маєте, куме?
– Ай, куме, краще не питайте!


Розмова на полонині: – Ганнусю! Сонечко моє, крихітко моя, серденько моє…

Розмова на полонині:
– Ганнусю! Сонечко моє, крихітко моя, серденько моє! Ти мені так подобаєшся! Як серед ночі про тебе згадаю, то вже до ранку заснути не можу! Ти забрала моє серце навіки! Зустріньмося завтра, прошу!
– Петре, чи ти геть чисто звар’ював? Я ж заміжня кобіта! Та яке “зустрінемося завтра”? Зустрічаймося вже!


Дивляться два куми по телевізору програму про теплі краї, про море. Один другому і каже…

Дивляться два куми по телевізору програму про теплі краї, про море. Один другому і каже:
– Куме, а чи ви були колись зимою на морі?
– Та ні, куме. Я сі бою літати на самольотах.
– Та на те є свій лік: ви випийте собі перед тим трошки…
– Та коли я вип’ю собі трошки, куме, то мені й тут добре і на море не треба!


Донька має з татом серйозну розмову…

Донька має з татом серйозну розмову. Тому що, рано чи пізно, але таки приходить той час, коли вже дитина має з татом серйозну розмову…
– Тату,.. татечку, послухай! – тато ледь не поперхнулися кавою, бо давно вже від доці таких слів не чули. – Сьогодні ввечері на моє запрошення до нас прийде один хлопець. Він попросить у вас з мамою моєї руки і серця…
– Та ти шо! А ти впевнена?
– Впевнена, тату, впевнена. Сам він, правда, цього ще не знає, але то таке…
– Так от, – продовжує дитина, – коли він того всього у вас з мамою попросить, то не треба, особливо Вам, тату, кидатися йому в ноги та з диким криком “Спасителю! Ізбавителю ти наш!!!” цілувати йому руки…

Оповів: Любомир Коваль


Карпати. Сидять два сусіди в неділю по службі Божій, балакають, відпочивають…

Карпати. Сидять два сусіди в неділю по службі Божій, балакають, відпочивають…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сте мали два “Жигулі”, в акурат шо їден, шо другий їднакові, то провда, шо їдного Ви би просто так дали мені? Аби мав-їм на чому ся возити…
– Ну певно, шо так! Ми ся вже знаєм, газдо, купу років. Ви ж знаєте, шо ми для Вас ніц не шкода…
Пропустили по кєлішку, закусили, закурили…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сте так-во мали дві “Чайки”, ну ті “Чайки”, шо возят партийні сраки,.. то провда, шо їдну. Ви би просто так мені віддали? Аби-м троха зберіг на старість свої ніженьки…
– Ая,.. певно, шо так! Ну з ким то я би мов ся ділити, як не з Вами…
Принесла жінка борщок з вушками, начиненими грибами, і, пампушки натерті часником. Випили “під борщ” ще по кєлішку, закусили.
– А шо я ше мов сї питати, сусіде… А якби-сте так-во мали два конє…
– Е-е-еее, сусіде, чекайте-чекайте. Шось Ви ся фист розігнали…
– А шо?..
– Ви ми вар’ята не грайте, бо добре знаєте, шо я якраз маю два конє…

Оповів: Любомир Коваль