Зима. Вечір. Ходив з дружиною в театр. Повертаючись трамваєм додому зауважив, що навпроти сидить моя студентка і розмовляє з якоюсь дівчиною, напевно коліжанкою. Сидить, теревенить, не вітається. Через деякий час вона уважно дивиться на мене і каже: – Ой! Андрію Петровичу, а я вас одягненим і не впізнала! Оповіла: Леся Яворська
Тележурналісти беруть інтерв’ю у молодої, гарної дівчини-випусниці, яка щойно граціозною ходою вийшла з університету: – Дівчино, вітаємо Вас з отриманням вищої освіти і здобуттям ступеня бакалавра! Хотілось би дізнатись: чи Ви можете сказати, який день став для Вас найщасливішим днем в життi? – Ви знаєте, – червоніє дівчина, – це був зовсім не день.
Студентка, повертаючись після вечірки, пошкодувала і підібрала вуличне кошеня. Батьки тим часом уже полягали спати. Двері дівчині відкрила мати. Батько, лежачи в ліжку, чує таку розмову: – Мамо, познайомся, це-Роберт… – Б..ять!, – пошепки сказав батько, підхопився і почав поспіхом одягатися. Через 5 хвилин, коли мати з донькою пили чай на кухні і обговорювали Роберта, …
Студентка, повертаючись після вечірки, пошкодувала і підібрала вуличне кошеня… Докладніше & raquo;
