Десь ще наприкінці 70-х років минулого століття заходить ві Львові у магазин сувенірів один добродій…

Десь ще наприкінці 70-х років минулого століття заходить ві Львові у магазин сувенірів один добродій.
Бачить малеееньку позолочену фігурку кицьки. На ціннику написано: “кицька – 10 руб, її історія – 100 руб”.
– Прошу пана мені вповісти, чи можу я купити кицьку без історії? – запитує той чоловік.
– Звісно, – відповідає продавець, – але за історією Ви все одно повернетесь.
Чоловік купує маленьку позолочену кішку і йде по місту. Раптом він зауважує, що слідом за ним спочатку йде одна кішка,.. потім ще одна,.. потім ще і ще… За півгодини за ним уже плететься цілий табун кішок. Добродій у паніці починає втікати. Кішки не відстають, біжать за ним. З того страху він забіг гет на Погулянку, ну туди, де тоді були ставки, розмахується і кидає маленьку позолочену фігурку кицьки у ставок. Всі котяри, які до цього дибали за хлопом, вмить стрибають у воду слідом за статуеткою і тонуть.
Чоловік вертається назад, у той же магазин сувенірів.
– Я ж Вас попереджав, що Ви повернетеся за історією, – каже йому продавець.
– Та до сраки мені та історія! – відповідає чоловік. – У Вас часом немає такого малееенького позолоченого московитика?

Оповів: Любомир Коваль