Сільський священик у своїй проповіді соромить молоденьку вдову: – Ай-я-яй!..

Сільський священик у своїй проповіді соромить молоденьку вдову:
– Ай-я-яй! Не встигла поховати чоловіка, а вже веде розгульне життя і розтринькує його грошенята. Я, коли був ві Львові, своїми очима видів твою машину, припарковану поряд із нічним клубом “Мілленіум”!..
Нічого не сказала молоденька вдова у відповідь…
Але вже цього ж вечора вона припаркувала своє авто поряд із домом панотця. На цілу ніч…
Хоча всім на селі вона потім казала, що ходила з панотцем на всеношну…

Оповів: Любомир Коваль


На сповіді: – Отче, я така грішниця: їм багато, особливо шкідливу їжу і найчастіше, коли закушую…

На сповіді:
– Отче, я така грішниця: їм багато, особливо шкідливу їжу і найчастіше, коли закушую. А ще, буває, зловживаю алкоголем, але тільки раз у тиждень, бігме, отче! І ще блуд чіпається до мене, але тільки тоді, отче, коли зловживаю алкоголем …
– Знаю, дочко моя.
– Овва, а звідки ?
– Я стежу за тобою у фейсбуці.

Оповіла: Леся Яворська


Приходить один чоловік до священика, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною…

Приходить один чоловік до священика, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Панотець його питає:
– Ну кажи, грішнику, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння ?
– Не можу сказати, панотче, соромно.
– Ага, соромно ? А чи не з дружиною кравця Степана ?
– Ні, панотче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною пекаря Івана ?
– Ні, панотче.
– І вона ні ? Аа, знаю! З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця, адже так?
– Ні, панотче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх панотець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся ?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю!…

Оповіла: Леся Яворська


Молодий бойко сповідається в церкві. Священник каже: – … Даю тобі розрішення…

Молодий бойко сповідається в церкві.
Священник каже:
– … Даю тобі розрішення. Тиждень читати на ніч і зрання по три рази “Отче Наш” і три рази “Богородице Діво”. І мусиш відректися від Сатани. Сину мій, ти відрікаєшся від Сатани?
– Молитися буду. А від сатани не відречуся ніяк. В мене з нею вже двоє дітей.

Оповів: Любомир Коваль


Один священик їде на велосипеді, інший іде пішки. Перший питає

Один священик їде на велосипеді, інший іде пішки. Перший питає:
– Де твій велосипед?
– Не знаю, вкрали, напевне.
– А ти на казанні візьми всі заповіді і читай, дійдеш до заповіді “не кради”, подивися на людей — хто почервоніє той і вкрав.
Наступного дня вже обоє їдуть на велосипедах.
– Ну як, ти знайшов велосипед?
– Так як ти і казав — узяв всі заповіді і читав, дійшов до заповіді “не пожадай жінки ближнього свого” і згадав, де велосипед залишив!


Про зажуреного українця і пораду священика

Прийшов українець до священика та й питає поради:
– Панотче, як жити? Московити нас знищити хочуть, на що сподіватися?
– От що я тобі скажу, сину: були українці та хозари, і де тепер ті хозари? А були українці та половці з печенігами, і де тепер ті половці, а де печеніги? Га? А були українці та монголи, і де нині ті монголи? А тоди були українці та московитські царі, і де теперка ті царі? А потому були українці та Сталін, і де тепер той Сталін? А нині оце є ми і московити…
– То що ви тим хочете сказати, панотче?
– Та шо – шо, та ми теперка знову у фіналі!


Про грішника без парасолі

Приходить хлопець до священика на сповідь і розповідає:
– Отче, я згрішив, на минулому тижні: я прийшов до своєї троюрідної сестри в гості, вона приготувала мені чаю, я пив чай, говорили, тут раптом почало хмаритися і почалася гроза, а я парасолі не мав, та й маршрутки вже не ходили і вже було пізно, і не знаю що зі мною трапилося, але я із нею переспав.
– Ну синку, це великий гріх…
– Зачекайте отче, це ще не все, позавчора, я прийшов до своєї двоюрідної сестри, та й знову почалася гроза, а я знову парасолі не мав, і маршрутки вже не ходили, та й вже було пізно, і я не знаю що трапилося, та я із нею переспав.
– О, сину, це вже дуже великий гріх…
– Та отче, це ще не кінець… Вчора прийшов до свого брата…
– Знаєш що синку, йди ти краще додому, бо щось хмаритися починає, а ти я бачу без парасолі…


Про даїшників і священика

Двоє даїшників зупиняють авто, яке летіло на величезній швидкості, а за кермом священик, та ще й рука в гіпсі:
– Отче, де ви так летите?
– Та один на дві парафії, на одній службу закінчив, а на другій вже парафіяни чекають.
– А чого рука в гіпсі, святий отче?
– Та вчора з джакузі вилазив та підслизнувся і впав…
Відпустили, той поїхав, а даїшники між собою:
– Слухай, а шо то таке “джакузі”?
– А я звідки знаю, я шо в церкву ходжу!?


Про скупого нареченого

Весілля. Після церемонії наречений підходить до священика і запитує:
— Скільки я вам винен?
— Загалом, ми грошей не беремо. Але якщо ви бажаєте зробити пожертвування церкві — робіть.
— А скільки?
— Ну, наприклад, відповідно до краси вашої нареченої.
Наречений думає, потім дістає з кишені гривню, дає священику.
Священик гмукнув, крутить папірець у руках. Потім заглядає під фату і простягає нареченому кілька монет:
— Візьміть здачу…