Про жінку, священика і розлучення

Жінка в церкві, просить отця:
– Отче, дайте мені дозвіл на розлучення з чоловіком!
– А в чому справа, дитинко?
– Та кожен божий день п’є! Не працює! А ще мене й б’є!
– А ти за нього навіщо заміж виходила?
– Та бо дурна була!
– А бачиш! А він тебе, таку не мудру, заміж таки взяв!

Оповіла: Леся Яворська


Про хитрого грішника

Приходить один чоловік до священника, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Пан отець його питає:
– Ну кажи, грішник, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння?
– Не можу сказати, пане отче, соромно.
– Ага соромно? А чи не з дружиною кравця Степана?
– Ні, пане отче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною булочника Івана?
– Ні, пане отче.
– І вона ні? Знаю. З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця. Адже так?
– Ні, пане отче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав його при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх, пан отець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю.

Оповіла: Леся Яворська


Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді…

Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді.
Дорога йшла через лісочок. Вони зупинились. Пташки щебечуть, вітерець пестить волосся. Краса. Не втримались і согрішили.
Приїхали до церкви, сповідаються:
– Знаєте, отче, согрішив я з кумою по дорозі до вас.
– І скільки разів?
– Та тільки один.
– Прочитаєте 10 “Отче наш” і “Діво Маріє”…
Другою сповідається кума. Призналась і вона про гріх.
– І скільки разів?
– Та два, отче.
– А ваш кум сказав, що один раз! – зауважив священик.
Кума, опускаючи очі:
– А він що, назад один поїде?!


Прийшла жінка на сповідь і зі сльозами на очах каже священикові: — Грішна я, отче, така-м грішна…

Прийшла жінка на сповідь і зі сльозами на очах каже священикові:
— Грішна я, отче, така-м грішна… Не прийме мене Бог до раю – я дуже багато блудила та грішила…
Отець замислився і питає:
— І як багато ти грішила, дитино моя?
— Йой, панотче! Та я прийшла-м тутка, аби ся розкаяти, а не би сі похвалити…

Оповів: Любомир Коваль


Про священика, парафію і брехню

У церкві одного з сіл священик після служби сказав, що наступної неділі він після служби буде мати розмову із парафіянами на тему брехні – аби всі віднеслися до “казання” поштиво і вдома добре ся підготували…
– А саме, – підсумував отець, – щоби легше було зрозуміти, у якому ключі вестиметься проповідь, прочитайте, шановна громадо, вдома сімнадцяту главу Євангелія від Марка…
Шановна громада дружно закивала головами в знак згоди…
Наступної неділі після служби та перед початком “казання” панотець попросив:
– Уклінно прошу всіх тих, хто прочитав сімнадцяту главу Євангелія від Марка, встати по лівий бік Царських врат…
Майже всі парафіяни, окрім кількох глухих бабусь, дружно встали по лівий бік…
– О! – сказав священник і повернувся до них, – саме з вами я і хотів поговорити про брехню. У Марка немає сімнадцятої глави…

Оповів: Любомир Коваль


Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик…

Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик.
До них виходить Святий Петро і каже:
– Ти, водію, проходь, а ти, отче, почекай трохи.
Священик обурюється:
– Як то так? Я все життя церкві присвятив, а він іде перший!
– Ну і що? У тебе в церкві всі спали, а у нього в маршрутці всі молилися!


Поліцейський зупинив священика і так його бештає, що той вже не знає де йому подітись…

Поліцейський зупинив священика і так його бештає, що той вже не знає де йому подітись:
– Пане отче, ви порушили правила, але я не буду вас штрафувати, якщо ви чесно мені скажете…
– Що сказати?
– Чи є Бог?
– Звичайно,є.
– А рай є?
– І рай є.
– А пекло?
– А от пекла немає…
– Як нема, а чому?
– Бо всю смолу забрали на асфальт, а вас – чортів – на дороги поставили.


Про пробачення і ворогів

Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони пробачити своїх ворогів.
Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик продовжував говорити ще хвилин 20, а потім повторив своє запитання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик прочитав проповідь ще 15 хвилин і знову запитав, чи готові вони пробачити своїх ворогів. Втомлені парафіяни відповіли одноголосно, і тільки одна літня бабуся утрималася.
– Тітко Пилагея, ви не готові пробачити своїх ворогів?
– У мене немає ворогів, – відповіла бабуся.
– Це дивовижно! А скільки вам років?
– Дев’яносто три.
– Тітко Пилагея, будь ласка, вийдіть вперед і розкажіть парафіянам, як людина може дожити до 93 років, не маючи при цьому жодного ворога.
Маленька мила бабця повільно вийшла в центр церкви, обернулася до парафіян і сказала:
– Це було дуже легко! Я просто всіх цих курев пережила!

Оповіла: Леся Яворська


Про толерантного священика

Один священик у проповідях дуже любив ганьбити московитів.
Люди почали скаржитися, бо десь у когось була якась у Раші родина і т.д.
Викликає єпископ того священика і каже:
– Сину, Господь помер за всіх людей і за московитів у тому ж числі. Прошу тебе, не рухай їх.
– Та не можу стриматися, Владико! Але добре, вже не буду, все зрозумів.
Настає Великдень, до села з’їжджаються звідусіль до рідної хати односельчани, приходять до храму, а там отець і каже проповідь:
– І от настав Страсний Тиждень. Ото Господь і каже: «Той, хто сидить зі Мною за столом – зрадить Мене». А Юда й одзивається: «Нє я лі ета, Госпаді?»


Про скупого нареченого

Весілля. Після церемонії наречений підходить до священика і запитує:
— Скільки я вам винен?
— Загалом, ми грошей не беремо. Але якщо ви бажаєте зробити пожертвування церкві — робіть.
— А скільки?
— Ну, наприклад, відповідно до краси вашої нареченої.
Наречений думає, потім дістає з кишені гривню, дає священику.
Священик гмукнув, крутить папірець у руках. Потім заглядає під фату і простягає нареченому кілька монет:
— Візьміть здачу…