Їдуть чоловік із дружиною в машині та сваряться. Згадали один одному всі грішки – і великі, і малі…

Їдуть чоловік із дружиною в машині та сваряться. Згадали один одному всі грішки – і великі, і малі… Проїжджають повз село, аж гульк – на узбіччі пасуться двоє свиней на травичці.
Дружина, пирскаючи слиною, зі злістю говорить чоловікові:
– Чи це часом не твої родичі стоять?
Чоловік глянув і незворушно відповідає:
– Так, мої. Теща з тестем!


Набрав си оден бойко землі, завів велику господарку…

Набрав си оден бойко землі, завів велику господарку…
Важко і багато працював. За якийсь час розбагатів. Став відомим…
От приїжджають до нього журналісти з самого Києва…
– Скажіть, будь-ласка, як для вас минув цей нелегкий рік?
– Не повірите, файно ся вдав той рік! Врожай зерна добрий – буде що продавати,.. бульби вродило, вешні, ябка; а ще ся свиня опоросила…
– А бачите! Чи не хотіли б Ви подякувати за це нашому Прем’єр-міністру? – журналіст клацнув пальцями, і, у нього за спиною підняли на патику великий портрет Прем’єр-міністра…
– Як то Прем’єр-міністру? Орав-їм сам, сіяв-їм сам, вирощував і збирав також сам… Шось я тутка Прем’єр-міністра не видів-їм…
– Тобто, як це? – аж сторопів журналіст. А далі вже так жорстко, – а Ви добре подумайте!
– А-ааа! – Тут бойко пильно придивився на зображену за спиною у журналіста вгодовану пику. – Ну якщо так-во добре подумати, то хіба шо на рахунок свині… Тут всіляко могло бути…

Джерело: Любомир Коваль


Питаються журналісти в одного, вельми успішного фермера…

Питаються журналісти в одного, вельми успішного фермера:
– Скажіть нам, будьте так ласкаві, як у вас пройшов цей рік.
– Не повірите, незважаючи на важкі умави і безлад в країні – чудово! Врожай зерна хороший – без хліба не залишимося, картопля вродила на славу, а ще свиня опоросилася…
– О! Бачите, як то. А ви не хотіли би подякувати за це нашому Першому міністру. Це ж він керує господаркою держави,.. реформи впроваджує, дбає і переживає за нарід український…
– А до чого тут міністр? Орав я сам, сіяв сам,.. ростив і збирав урожай – знову ж таки сам. І в чому тут його заслуга.
– Як так, в чому? – обурився журналіст. І далі вже так жорстко, – а ви самі подумайте!..
– Ну-у-у, якщо так-во добре подумати, як Ви кажете, то хіба-що на рахунок свині заперечувати не буду. Тут справді, всіляке могло бути…


Як куми поросят розводили

Сидять два кума розмовляють:
– Слухай, куме, у тебе ж кнур є, а в мене свиня, давай зведемо їх, поросята будуть, м’ясо!
– Давай, тільки як я дізнаюся, що мій кнур готовий?
– Та ти зайди у хлів, якщо у нього хвостик гачком, відразу вези до мене!
На ранок кум зайшовши у хлів, дивиться, а у його кнура хвіст гачком, той йому шолом на голову, садить у фіру і везе до кума. У свиней любов. На наступний ранок, зайшовши у хлів, він знову бачить, що у кнура хвіст гачком. Знову йому шолом на голову, садить в фіру і до кума. У свиней любов. Так триває тиждень.
У неділю зранку кум ще лежить в ліжку, каже дружині, що, мовляв, подивися, чи у кнура хвостик гачком чи ні. Дружина повертається із хліва і каже:
– Не знаю, як хвіст у нього, гачком чи ні, але він уже в шоломі і на фірі сидить 🙂