Про ювіляра і незадоволену жінку

На свій 60-ти річний ювілей, тато-ювіляр всім дякує, що так його гарно вшанували,.. стільки всього набажали (з такими побажаннями тільки життя і починати),.. та й надарували всього цілу купу…
Аж просльозився тато…
А на завершення каже до дітей і внуків:
– Із самого першого мого Дня народження, мої батьки, певно що для того, аби я більший виріс, смикали мене за вуха. І тепер видите: мені 60-ть, я маю метр вісімдесят зросту. І я безмежно щасливий і вдячний своїм батькам…
– Віват ювіляру! – завершила спіч його дружина. Підійшла до нього, встала навшпиньки і пристрасно поцілувала чоловіка…
А про себе подумала: «Ліпше би тебе трохи за твого пісюна посмикали»…

Оповів: Любомир Коваль


Вечір. Як зазвичай при п’ятниці три куми здибалися, випивають…

Вечір. Як зазвичай при п’ятниці три куми здибалися, випивають, закушують, балакають. І тут один каже:
– Шановне паньство, щойно нагадав собі! Маю для Вас гарну новину! Вчора Галя із Зимної Води трійню народила.
– Йой, куме, та йдіть Ви!
– Та то Ви йдіть, куме! – відповідає той. – Бо я вже вчора свого забрав!

Оповіла: Леся Яворська


Про Зеника

Село в Галичині. Празник. Зі сходу приїхав чоловік до родича. Сидять за столом.
Хтось піднімає келих і пропонує тост – за Зеника. Всі п’ють. Пішли в гості до іншої хати. Посідали за стіл. Знов випили за Зеника. І так по всіх знайомих – за Зеника. Нарешті той східняк не витримує, і з цікавості:
– Куме, а хто то такий той Зеник?
– О-о-о! Ти не знаєш? Зеник то є файний хлоп!
– Ну то хто то такий?
– Во видиш клуб стоїть?
– Ага.
– Ну то йдеш до нього, а там на задній стіні все написано.
Той побіг до клубу, заходить ззаду, дивиться, а там здоровенними буквами нашкробано – “БИЙ МО[email protected]ЛIB” і знизу підпис – ЗЕНИК.