Про бабцю в суді

В суді в маленькому містечку на півдні США прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю – і починає допит:
– Місіс Джонс, ви мене знаєте ?
– Ну, звичайно, я знаю вас, містер Вільямс. Я знала вас ще маленьким хлопчиком і, чесно кажучи, ви мене дуже розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми та говорите гидоту за їх спинами. Ви думаєте, що велика людина, бо у вас бракує мізків, щоб зрозуміти, що ви – всього лише дрібний бюрократ.
Прокурор в шоці. Не знаючи, що робити далі, він вказує в інший кінець кімнати і питає:
– Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?
– Ну, звичайно, я знаю. Я знаю містера Бредлі теж змалку. Він ледачий, нетерпимий і у нього проблеми з алкоголем. Він не може побудувати нормальні відносини ні з ким, а його адвокатська контора — одна з найгірших в нашому штаті. Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них — ваша дружина. Так, я знаю його.
Адвокат ні живий, ні мертвий…
Суддя просить обох юристів підійти до нього і тихо каже:
– Якщо хто-небудь з вас, ідіотів, запитає її, чи знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець!!!

Оповіла: Леся Яворська


Про жінку і комп’ютер

Підійшла жінка до компа, нахилилася над столом, не сідаючи, порухала мишкою…
А в компі “Антивірусник” при завантаженнях має якісь претензії щодо ліцензії.
Із другої кімнати кричить до чоловіка:
– Системі загрожує небезпека! А я ще навіть не сіла за нього…
Чоловік:
– О, видиш! Ти ще тільки-но подивилася на нього, а механізм вже чує щось недобре…

Оповів: Любомир Коваль


Підняв собі настрій (гумореска)

Коли я вийшов з магазину,
Куди на хвильку завітав,
Побачив: мент біля машини
За паркування штраф складав.
Я підійшов, сказав: “Ну, годі!
Пробач уже на перший раз.”
Та той безсовісний добродій
Лиш посміхнувся напоказ.
Я довго, взагалі, не думав –
Його упевнено “послав”,
А він тоді стосовно гуми
На скло квитанцію поклав.
Я обізвав його “дебілом” –
Він втретє штраф почав складать,
Ну, я тоді його сміливо
Давай всіляко обзивать.
Я обзиваю, а він пише.
Тривало довго це у нас,
Та потім я усе облишив,
Бо йти додому був вже час.
Іду додому по алеї
І гарний настрій не мина:
Все-таки добре, що своєї
Машини в мене ще нема!

Оповів: В’ячеслав Даниленко
04.07.2013


Про пана Ковальського у шафі

Приїхав чоловік з відрядження.
Сильно втомлений і голодний приxодить додому.
Сів їсти, а тут прибігає дитина і тихо йому каже:
– Татку, татку, а там у шафі голий пан Ковальський сидить.
– Йой, дитино моя, та я такий змучений, такий змордований, хочу лише поїсти, напитися і піти спати. Дай татові відпочити.
За xвилинку приxодить інша дитина й теж саме:
– Тату! А там в шафі голий пан Ковальский сидить.
– Дитино! Тато сильно втомився, хоче їсти і піти спати. Дай татові відпочити.
Через деякий час прибігає сама молодша дитина і голосно кричить:
– Тяту, тяту! А там у сафі голий дядько сидить.
Чоловік зривається, біжить до шафи, відкриває її, а там голий пан Ковальський. Страшно знервований чоловік йому каже:
– Слухайте, пане Ковальський, та перестаньте вже страшити моїх дітей.


Про поважного пана і весняний день

В одній з львівських ресторацій сидить поважний пан, п’є горілочку і насолоджується гарним весняним днем.
Через деякий час кличе він кельнера і каже йому:
– Шановний, я вас попрошу подати мені бельгійського пива ламбік.
– О, пиво? Пан бажає пиво після горілки?
– Зовсім ні, шановний! Зовсім не після горілки, а перед шампанським!

Оповіла: Леся Яворська


Про цигарки

Лежать чоловік з дружиною вночі в ліжку.
Дружина:
– Щось курити хочеться… Піди купи цигарки!
Чоловік з небажанням встає, одягається. Виходить на вулицю – все закрито. Дивиться – бар відкритий. Зайшов, сів за стійку, замовив собі випити. Поруч підсіла дівчина. Їй теж замовив випити. Розговорилися. Запропонував проводити її додому. Проводив. Вона запропонувала випити у неї каву. Він погодився. Після кави вони зайнялися ceкcом…
О 6 ранку прокидається чоловік з думкою: “А жінка мене ж за сигаретами послала!!!”.
Каже дівчині:
– У тебе є крейда?
– Є. – Дай швидко!
Дівчина дала крейду і з цікавістю спостерігає за чоловіком. Він намазав руки крейдою і пішов додому…
Дружина в істериці:
– Ти де був? !
– Знаєш, дорога, я вийшов, дивлюся все закрито. Дивлюся – бар відкритий. Зайшов, сів за стійку, замовив собі випити. Поруч підсіла дівчина. Їй теж замовив випити. Розговорилися. Запропонував проводити її додому. Проводив. Вона запропонувала випити у неї каву. Я погодився. Після кави ми зайнялися ceкcом. О 6 ранку я прокинувся з думкою: “А жінка мене за сигаретами послала!” – і ось прийшов.
Дружина, зробивши єхидну пику, каже:
– А ну, руки покажи!
Чоловік з винуватим виглядом показує руки. Дружина:
– Ах ти сволота! Знову всю ніч в більярд грав!!!


Про похорони і старих друзів

Похоронна процесія. Назустріч їй йде собі чоловік.
Раптом він зауважує знайомого попереду процесії, аж пританцьовуючи підходить до нього, плескає по спині і радісно питає:
– Степааане! Кіко літ, кіко зим?! Ще бачилися, як у школі!
– Послухай, друже, вибач. В мене горе – моя жінка померла…
– О! Так ти нарешті одружився? Я ж не знав! Вітаю, вітаю!..

Оповів: Любомир Коваль