Про розкішну пані і зважування

Жінка з розкішними формами заходить в аптеку, купує жетончик для зважування і стає на ваги.
Явно засмучена через результат, вона знімає шубу і знову купує жетончик і встає на ваги.
Залишившись незадоволеною, купує черговий жетон і знімає светр, потім – туфлі. Коли сходить з ваги, бачить аптекаря з пригорщею жетонів:
– Прошу пані, – з почуттям вимовляє він, – далі, за рахунок закладу.

Оповіла: Леся Яворська


Коліжанка так із заздрістю до своєї подруги: – Ти їш, як хлоп…

Коліжанка так із заздрістю до своєї подруги:
– Ти їш, як хлоп. За моїми розрахунками, ти повинна важити сто п’ятдесят кілограмів, але у тобі в три рази менше. У чому секрет?
– Високий рівень метаболізму, інтенсивна робота нейронів, постійні викиди адреналіну в кров, ну і, зрозуміло, прискорений цикл Кребса.
– Відьма?
– Відьма.

Оповіла: Леся Яворська


Про масло, цукор і мірку

Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.
Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:
— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.
Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:
— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.