Дружина постійно сварилася з чоловіком. Все мала знайти щось, за що можна доколупатися до нього…

Дружина постійно сварилася з чоловіком.
Все мала знайти щось, за що можна доколупатися до нього… То не так посуд помив, то не такий хліб купив, то не так глянув на неї. І от одного дня питає його:
– Якщо я піду до іншого чоловіка, ти будеш жаліти?
– А чого мені жаліти іншого чоловіка, – важко зітхнувши, відповів хлоп.

Оповіла: Леся Яворська


Питається маленький хлопчик у діда, що таке відсутність логіки…

Питається маленький хлопчик у діда, що таке відсутність логіки.
Дідо щось си пригадав, посадив внука на коліна і каже:
– Коли я був таким маленьким, як ти, то я три рази на тиждень ходив до церковної школи. То, звичайно ж, була пуста трата часу, але то вже таке. І от одного разу, взимку, а взимку, дитино, ми колись щодня їли тушковану капусту з фасольов, часником і з шкварками,.. так от… Так ся стало, що я одного разу взєв і пернув у клясі. Так засмерділо, тагі-би тхір здох…
– Та Ви що, діду?!. І що?..
– Ая… Ну так сї стало. Так мене пані вчителька потягнула різкою по крижах і вигнала з кляси. Я пішов надвір дихати свіжим повітрям, а ті придурки, разом з вчительков, всі там сї залишили в тому всьому сидіти. Ото і називається відсутністю логіки…

Оповів: Любомир Коваль


Журналіст бере інтерв’ю у телеведучого новин…

Журналіст бере інтерв’ю у телеведучого новин.
– Доброго дня. Наші глядачі постійно просять у телефонних дзвінках і в листах у студію, щоб ми поставили Вам одне запитання: як це Вам з такою фізіономією, такими манерами і такою дикцією вдалось попасти на телебачення? Це буб блат, напевне?
– Та який блат?! То всьо сестла!

Оповіла: Леся Яворська


Приходить молодий бойко до лікаря: – Прошу пана дохтора, шось в мене прутень троха болит…

Приходить молодий бойко до лікаря.
– Прошу пана дохтора, шось в мене прутень троха болит.
– Що болить?!
– Прутень,.. ну, той-во-вон – пісюн…
– А-а-аааа, Ваш член Вас турбує… Ну що ж, давайте поговоримо про це. Для початку розкажіть мені про Ваш розпорядок дня.
– А Ви, пане дохтор, нікому того не вповісьте?
– Та Ви що?!. Лікарська таємниця – це як таємниця сповіді…
– Добре, дивітьсі мені, вповідаю. Встаю я ше вдосьвіта і відразу ся беру до Дзвінки…
– Що значить “ся беру до Дзвінки”?
– Дохтор! Ви шо – той-во-вон? Граю я свою Дзвінку перший раз на дню, акурат, коли сонце встає. Вона то фест любить! Як і я. Потім йду шось троха си з’їсти. І відразу йду в гори подивитися до отари. По дорозі в гори захожу до Марічки, там ми ся з нев також троха кОхаєм… Прихожу на полонину,.. а там шоднє – як не якась туристка ся заблудит, то якась гуцулка прийде афени збирати…
– І у Вас що, кожного дня з ними статевий акт?
– Та який там акт, пане дохтор! Просто граємсі, як ті вОлені, аби воно всьо згоріло…
– Як цікаво, продовжуйте…
– Потім, як Ви сі вже здогадали, я мушу шось троха по господарці зробити, ‘би то всьо ся не розвалило. Далі я полудную, по обіді трохи си покімарю… Ввечері вертаюся додому знов через Марічку. Вдома вечеряю, кохаюся другий раз на дню з ріднов жінков. І всьо, йду лігати спати…
– Шановний пацієнте! Так від такого насиченого статевого життя у Вас член і болить!
– Слава Тобі, Господи Боже і Тобі, Царице Небесна! Бо я вже подумав, що то від того, що де-коли, як падає дощ і не приходять туристки з гуцулками, то перед обідом я люблю си троха прутня помнєцкати…

Оповів: Любомир Коваль


У купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок…

В купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок. Лягаючи спати, він запитує:
– Ви чи не скажете, котра година
Рабин, не кажучи ні слова, повертається до стінки і засинає.
Вранці поїзд під’їжджає до Харкова. Обидва пасажири готуються до виходу. Рабин дивиться на годинник і каже:
– Юначе, Ви запитували, котра година? Так ось, зараз половина дев’ятої.
– Але чому Ви вчора промовчали?
– Бачите, якщо би я Вам відповів, Ви би запитали, куди я їду.
Я би відповів, що до Харкова. Ви б сказали, що також їдете в Харків. І що Вам ніде переночувати. Я як добрий чоловік запросив би Вас до себе додому. А у мене доня на виданні. Ви би її, швидше за все, спокусили і Вам би довелося з нею одружитися…
– Ну і що ж з того?
– Так ось я і подумав: навіщо мені зять без годинника?

Оповіла: Леся Яворська


Туристи звідавуть діда: – Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?..

Туристи звідавуть діда:
– Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?
– Слава навіки. А видите тоту першу гору?
– Но, видимо.
– Но так пак то не Говерла. А тоту другу видите гору?
– Но, видимо.
– І тота не Говерла. А тоту третю видите?
– Нє, не видимо.
– Но тото хлопці і є Говерла.

Оповіла: Леся Яворська


П’ятниця. Ранок, тільки сонце встало. Чоловік виходить на двір, а там його чекає кум і каже до нього…

П’ятниця. Ранок, тільки сонце встало. Чоловік виходить на двір, а там його чекає кум і каже до нього:
– Дай Боже здоровля, куме!
– Помагай Боже і Вам, куме! А що це Ви так з самого рання вже тут?
– Та маю до Вас, куме, їдне питання…
– З радістю відповім своєму кумові!
– Чуйте, куме, мене Ваша жінка просила, жеби я Вас нині притяг додому, то кажіт мені зразу, де Ви будете, аби я Вас не шукав!


Іде чоловік вулицею в Рахові і питає: – Це вулиця Миру?..

Іде чоловік вулицею в Рахові і питає:
– Це вулиця Миру?
– Йо.
Іде далі, питає в ще одного чоловіка:
– Це вулиця Миру?
– Так.
Іде далі і знову питає:
– Це вулиця Миру?
– Да.
Ось він і питає в останнього:
– Скажіть, яка різниця між “йо”, “так”, “да” ?
– Ті, хто має три класи, говорять – “йо”, хто закінчив училище – кажуть “так”, ну а такі, як я – з вищою освітою – відповідають “да”.
– А ви що, маєте вищу освіту ?
– Йо-йо!

Оповіла: Леся Яворська


Прийшов українець до священика та й питає поради…

Прийшов українець до священика та й питає поради:
– Панотче, як жити? Кацапи нас знищити хочуть, на що сподіватися?
– От що я тобі скажу, сину: були українці та хозари, і де тепер ті хозари? А були українці та половці з печенігами, і де тепер ті половці, а де печеніги? Га? А були українці та монголи, і де нині ті монголи? А тоди були українці та кацапські царі, і де теперка ті царі? А потому були українці та Сталін, і де тепер той Сталін? А нині оце є ми і кацапи…
– То що ви тим хочете сказати, панотче?
– Та шо – шо, та ми теперка знову у фіналі!


Сидить сім’я за вечерею. Син питає в тата…

Сидить сім’я за вечерею. Син питає в тата:
– Тату! А чому грім гримить?
– Та я звідки знаю, сину.
– Тату, а скільки кілометрів від нашого села до Києва?
– Та я що міряв ті кілометри, сину…
– Тату, а чому зимою холодно, а літом тепло?
– Та я не знаю, то тільки Бог може знати.
Втручається мама.
– Синку, вже досить до тата чіплятися з дурними питаннями!
Батько:
– Та чого ти? Та нехай питає! А то звідки дитина буде знати, як в тата не буде питати.