Карпати. Два верховинці випили-закусили…

Карпати. Два верховинці випили-закусили…
– А шо Ви, сусіде, робите, аби борше заснути?
– Я? Я, аби борше заснути, рахую подумки всіх кобіт, з котрими колись шось мав…
– ??? А чому не баранів?..
– Та я Вас прошу,.. кіко тих баранів там було. Тіко їден раз. І то, коли я на ціле літо встрєв-їм на полонині…

Оповів: Любомир Коваль


Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати…

Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати.
Ще кілька хат за тим зацікавлено спостерігають. Деякі повідкривали двері і зацікавлено чекають, чим все скінчиться.
Гонорова роденівська пані аж задихається від обурення біля ліфта:
– Як ваш син міг запропонувати таке моїй красуні-донечці-четвертокласниці? Вона ходе на англійску, займається балєтом, співає у двох церковних хорах і відвідує курси вишивки.
Друга пані з суворим виглядом обличчя звертається до хлопчини років 9-10:
– Що ти, нендзо, сказав донечці пані Анєльки?
– Давай попробуємо, як коти, – пробулькав хлопчина.
– Як ти смів? – обурюється пані з роденівськими габаритами, ховаючи руки в шляфрик, показуючи, що її того всього стане.
– Я не винен, – заплакано форкає носом малий. – Ми сиділи з Олесею на лавочці. Я побачив, що на даху сусідньої камениці цюлюються коти і кажу до Олесі “давай попробуємо, як коти”. Але, коли я хвилююся, то починаю заїкатися. Я почав заїкатися і поки договорив, поки вона повернула голову – ситуація на даху різко змінилася.

Оповів: Олег Ущенко


Смеркається. Ідна ґаздінє стоїт на брамі і фист за кимось дивитси на гостинец…

Смеркається. Ідна ґаздінє стоїт на брамі і фист за кимось дивитси на гостинец.
А друга йде попри ню, сказала помайбі ти й питаїси:
– Что так стоїш?
– Та свого віглєдаю. Ади! Пішов мешти в цигана купити.
– Ну то прийде в нових мештах.
– Сумніваюсі.
– Та чо?
– Бо стричок пішов за капцєма ще зранє.. А виділам, як пополудню циган бричков додому поїхов…

Оповів: Олег Ущенко


Зустрічаються два куми і починають оповідати один одному, як життя, як справи…

Зустрічаються два куми і починають оповідати один одному, як життя, як справи…
Зайшла бесіда про жінок. Один каже:
– Уявляєте, куме, моя жінка шось таке придумала – сіла на дієту і тепер після шостої не їсть.
– Йой, бідна, а як же ж вона то витримує?
– Та витримує… десь до пів восьмої.

Оповіла: Леся Яворська


6 сильних жінок, які не зважали на долю і самі проклали собі шлях до щастя

Жінок у суспільстві звично асоціювати з ніжністю, турботою і слабкістю, але деяким з них життя приготувало жорстокі уроки, з якими здатний впоратися не кожен чоловік. Це загартувало їх волю, характер і вони змогли стати щасливими, подолавши всі труднощі долі.
Читати далі


Зустрічаються дві коліжанки. Одна й каже іншій: – Ой, Галю, у мене такі новини,  такі новини!..

Зустрічаються дві коліжанки. Одна й каже іншій:
– Ой, Галю, у мене такі новини, такі новини! Пам’ятаєш того Петра, що ми з ним в одній компанії Новий рік зустрічали? Він мене на рибалку запросив!
– Йой, Оксано, підготуйся добре – щоб ти обов’язково зробила файну зачіску, поголила ноги, ну і все, що там ще треба!
– А на маєш! А я дурна хробаків накопала!

Оповіла: Леся Яворська


Одного разу в одному офісі дві секретарки-білявки поставили друкувати 100 порожніх сторінок…

Одного разу в одному офісі дві секретарки-білявки поставили друкувати 100 порожніх сторінок.
Решта працівників не могли второпати – навіщо?
Пішли відразу припущення, що:
– Хотіли погодувати принтер…
– Думали, що друкують невидимим чорнилом…
Виявилося, що їм бос сказав відрахувати сотню листів А4, а руками їм то ліньки було робити…
І хто з нас після цього “бльондинка”?..

Оповів: Любомир Коваль


Зустрілися два куми та й стали до балачки. Зайшла розмова про жінок…

Зустрілися два куми та й стали до балачки.
Зайшла розмова про жінок:
– Куме, а Ви даруєте своїй жінці квіти просто так?
– Ні, куме, категорично ні!
– А чому ж?
– Та тому, що якщо я подарую їй квіти просто так, то відразу почнуться підозри, почне копати, а я свою жінку знаю – обов’язково щось знайде!

Оповіла: Леся Яворська


Зустрілися два гуцули і стали до балачки. Та й один з них почав нарікати на життя…

Зустрілися два гуцули і стали до балачки.
Та й один з них почав нарікати на життя. Каже:
– Не везе ми з жіночками, братіку, ой не везе! Маю таку проблему – жадна не дає…
– А ти до мольфарки ходив?
– Та ходив!
– І шо?
– Та нич! Мольфарка також не дала!..

Оповів: Любомир Коваль