Як гардеробниця вчила директора ресторану заробляти гроші

Реальна історія про те, як креативно мисляча гардеробниця збільшила дохід ресторану у 2,5 раза. 

Один із клієнтів бізнес-школи з вивчення технологій роботи з поколіннями зателефонував своєму куратору з таким питанням. А сам він ресторатор, директор ресторану. Каже: тут такий нюанс, моя гардеробниця записалася до мене на прийом із формулюванням: “з питань стратегії розвитку ресторанів”.

Куратор здивовано: – Справді?

– Так. Я в присутності секретарки кілька разів це перечитав. Я 20 років у ресторанному бізнесі. До цього до мене двічі приходили гардеробниці: один раз з приводу підвищення зарплати, а другий – з приводу вагітності. Як думаєш, мені варто її прийняти?

Куратор відповів, що прийми обов’язково і мене в шафу посади, щоб я послухав.

Прийшла дівчина, 21 рік, і заявляє: “я тут вирахувала, скільки ви втрачаєте, тобто недозаробляєте…”.

Директор дещо ошелешений, думає, як це, за 20 років ведення бізнесу, і тут така заява… але стримавшись тихо каже: “ну, і скільки ж? і як це?”

Ви розумієте, я гардеробниця. По-перше, я бачу, хто приїжджає, а ви не бачите, бо в гардеробі вони роздягаються, а до залу заходять вже всі одинакові, в сорочках, краватках… Другий важливий момент, що я гардеробниця, я для них нуль, ніхто, і вони, виходячи з ресторану при мені, коли я їм віддаю пальто, починають, незважаючи на мене, розповідати, як тут їх недообслужили, як їм тут не сподобалося. А я це все ж чую. І я бачу, як ви нерозуміючи, хто до вас приходить, скільки ви недодаєте і як вони потім до вас не повертаються.

– Ну, так, – каже директор. – є певні проблеми. І що тепер робити?

– Я все придумала. Я розділю номерки по зонах: з 1 по 20 V.I.P.и, з 20 по 100 – середняки, а з 100 до 200 – студенти. Від вас треба лише одне, купити великі м’які іграшки, які ми прив’яжемо до номерків, щоб їх не можна було у сумку сховати. І тоді ось що ми будемо робити: у нас з вами буде таємна мова і офіціанти зразу бачитимуть, хто прийшов; іграшка на номерку буде свідчити, що перед вами V.I.P., а це означає, що треба швиденько нести Hennesi у вигляді комплімента і т.д.
І дівчина почала управляти V.I.P. залом. V.I.P.и були віпами, студенти – студентами і т.д.

Далі, вона почала імпровізувати. Бачить зал порожній, вона дає студенту номерок V.I.P.а і йому приносять бокал Hennesi. За секунду той дістає телефон і телефонує друзям: – “Альо, тут на халяву Hennesi наливають”. Через якийсь час зал переповнений.

Далі почала писати в офіціантській, що номерки означають. Вона побачила, що багато клієнтів приїжджають на автомобілях марки BMW і каже, “а давайте зробимо десерти з логотипом BMW і зробимо презенти власникам таких авто.

Ті згодом: – Ах, а як ви здогадалися?

Ресторан збільшив обсяг виручки у 2,5 раза. Як ви думаєте, там є “текучка”? – Там п’ятий рік поспіль обслуговуються одні і ті самі клієнти.

Їм дико цікаво там працювати. Дівчина продовжує працювати гардеробницею. Всі п’ять років. Так зарплата у неї збільшилася лише у 1,5 раза. Вона сказала: “мені більше не треба, мені достатньо, не балуйте мене поки”.

Найголовніше, як ви думаєте, що записано у неї у трудовій книжці?

– Польовий директор з маркетингу.

Обязательно посмотрите-послушайте эту удивительную и поучительную историю. Как гардеробщица увеличила выручку ресторана в 2,5 раза: история-кейс от Arkadi Tsuker.

Gepostet von probusiness.io am Sonntag, 29. Oktober 2017

Джерело: Кенгуру


10 корисних бізнес-притч з дотепним несподіваним сюжетом

Притчі та оповідання з несподіваними фіналами і мудрістю, захованої глибоко всередині, вражають набагато більше, ніж просто розумні думки і цитати. Тому ми в такі історії просто обожнюємо.
Читати далі


Про масло, цукор і мірку

Жінка одного бідака збивала масло, а він продавав його в одну з крамниць. Жінка виробляла масло у вигляді кругів вагою в кілограм. І він продавав їх бакалійнику й купував собі в нього, що було потрібне.
Та якось бакалійник вирішив перевірити вагу масла, що він купував, і, зваживши кожен круг, побачив, що вони заважують лише по 900 грамів. Він розгнівався на бідака. Наступного дня, коли бідак прийшов до нього, він зустрів його розлючений і сказав:
— Я надалі не купуватиму в тебе, бо ти продаєш мені масло так, наче воно важить кілограм, а воно заважує лише 900 грамів.
Бідак засмутився й, опустивши голову, мовив:
— Ми, пане, бідні люди й не маємо ваг, але я купував у тебе цукор і зробив із нього мірку, щоби зважувати нею масло.